Українські вірші

Там, так десь там на сході, гинуть та гинули наші герої, Поміж вистрілів гармат, вони встигали боротись за життя, й любов. За дітей, яких він, ще має виховувати, За дружину, яку він, ще має вберегти, За волю, волю своєї країни, за яку він там, на Донбасі ледь не […]

Та ніби, я тебе випадково зустрів, Але випадковостей нема в житті! Я шукаю тебе в кожному русі, В кожних обіймах і тремтіння в руці. Все стало простіше, та водночас і гірше, Без обличчя твого-мого теж нема. Навіть серед темряви, є видноколи, Так, як і ти в моєму житті […]

24 Лютого. Україна!!!,це усе, та вторглися вороженьки нашиє, дуже дивного числа. Все почалося в 4 ранку у Москві радянской, Що Путін заявив на весь світ:**"Внимание, Начинается СВО!по вызволению русскоговорящих с Украины"**.всі спали не знали,що почнеться та війна так жахливо!, На Київ,Франківськ,Одесу полетіли бомби, рухаються ворожії колони із Росії,Білорусії, […]

В тобі кохана міцна сила, Що спокусила мене в мить. І назавжди серце приручила, Яке в коханні все горить. До тебе я, немов той сокіл, На крилах вітру я пливу. Мов дельфін, забувши спокій, По хвилям моря вздовж лечу. І чим я в небо більш злітаю, То тим […]

В 3:40 перестали мирні літаки літати- спокійного неба, Не стало в ці часи. Дорослішають діти не на свої віки, Чому ж їх спіткала доля в такі роки? Ракети крилаті, балістика це все зло. То воно не швидше за наше ППО, Віра тільки за нами, всі знають хто є […]

Їду у метро — бачу серця розбиті. Чому ж доля так вирішила зробити? Сиджу, думаю, гадаю, чому так у світі… Не моя вина, але всередині відчуваю ті самі почуття. Чому ж доля так вирішила зробити?..

КОЛИСКОВА ПРИРОДІ Лине лугом ладан ночі - Ляже лагідний туман. Ллється місяць світлоочий В срібний сонний океан. Спи, струмоче срібнокрилий, Стихни, стелися до дна. Щоб у плесі тихосилім Не здригнулась далина. Колиши коралі-ікри, Хай куня вусатий сом. Хай рястець, мов тиха іскра, В мулі мліє під листком. Спить […]

Ми - не уламки випадкових днів, Не тінь, що щезне в холоді й тумані. Ми виросли з руїн своїх богів, Щоб далі йти - усупереч омані. Ми йдемо крізь невпевненість і страх, Шукаєм сенс у власному падінні. І досвід визріває у роках, Мов твердий камінь у гірськім корінні. […]

Спадає ніч на тихий ліс, Мов тінь на крила журавлині; Туман між соснами завис І сріблом світить у долині. Струмок під коренем сосни Тече, холодний і прозорий; І зорі сходять з вишини, Проливши блиск на бір суворий. А місяць - човен золотий - Пливе над хвилями вершини, І […]

Розступіться, мури ночі, Дайте простір висоті, Хай вогонь ясний, пророчий Спалахне у самоті. Хмари, зведені стіною, Стали в темній вишині; У розколині порою Світить глибина мені. Тут у вічному тяжінні Крутить коло висота; Світ і тінь в однім горінні Тчуть безмовнії літа. Куля в шатах смарагдових Сонцем шита […]

Під аркою вранішніх мар Ти стій і дивись поміж хмар, Як в браму без слова Постать казкова Впливає з туманних примар. Несе він проміння й імлу, І шелест, і подих у мглу, І крок невидимий, І спів невловимий, І шепіт у срібнім саду. І кличе невидимий дзвін, Мов […]

Любов я бачу, помічаю, І в надію серце огинаю. А чи кохаю, чи страждаю — Бог один про це лиш знає. Та я кохала не в цю днину, Не в цю хвилину чи годину. Давно кохання відчувала, І правду, звісно ж, не ховала. Пройдуть ті роки, мов хвилини, […]

Біда у тім, що ти мене все дуще й дуще любиш А я не можу знову полюбити І на віки, з тобою розділити Одну любов, життя, біду Не зможу я, твій голос пригадати Коли нап'юсь, не згадаю й тебе Поплачу трохи, тай ляжу спати Самотнім, тихо на краю […]

Частина нас, що мовчки простогнала, сміялась гучно, в трепеті фанфар. Тепер зійшла росою понад ранок, могилою — в простріляних лугах. І стяг стоїть, щоб біль зійшов до неба, гучніше — щоб почути скрегіт душ. Під тихий спів жертовного — «за тебе» — спустили кілька темнооких руж. І жовто-синім […]

Дорога, устелена запахом роз, Здіймає до неба все дужче, щосили, Щоб далі, бездушно, без страху і сліз, Штовхнути у прірву брудної могили...

І стільки букв — а все одно новою формою заграю. Таких молитов ще не чув ба навіть сам Єгова в раю. Щоразу знов — новий мотив, нове звучання літер знаних. А поміж тим — єдиний зміст, рядок здійматиметься сталий. Мов кашель — тяжкості у мить, відлунням хриплим між […]

Ми мовчимо, вуста наші зашиті, І голка та – із влади тонких рук. Ми мовчимо, бо всі шляхи закриті, А спроба крику – це ганебний звук. Накажуть нам мовчати, як солдат, Ховати очі, не шукати правди. В руці тримати звичний автомат, А в голові – покірливі поради. Та […]

Пишу в неминучість, Мов сповіді крик. Гнучкою структурою — В сірий граніт. Думки мої рвані, Злітаючи в осінь. Шукаючи схову — Встелилися — досить. Блукати по схилах Незнаних вершин, Шукаючи пам'ять Загублених днів. Круги по намолених Тропах — штовхатися... Як знову прийдеться Сюди ж повертатись.