Весняний мотив…
Ловлю твій мотив, затираючи фарби, шукаю у лініях відблиск весни. Твій погляд шалений — мов яблуні в саду, налиті промінням, багряні й рясні. Їх посмак терпкий, що аж вилиці зводить, аж кров замовкає, аж очі пусті… Та радості більше у світі немає — лишень смакувати ці соки густі… […]
Бокшаю Й.Й.
Сірих стін сталевий цвіт, віддзеркалля дня. В світлих лініях твоїх — всесвіту журба. Колір ніжної роси в розписі, де цвіль. В рамки втиснулись луги, на картині цій... Час змиває кольори, губиться мотив. Хтось для нашої журби вічність зупинив.
Рідію…
Я радий за всіх І за долі чужі, Та щастя кую На своїм рубежі. Я щасливий від того, Що в небі — синиці, Що вітер подув І розлив простині. Я щасливий від того, Що сонце вздійнялось, Що люди-добродії В світі зостались. Я щасливий, бо шлях мій — Не […]
Ліричний…
Щоночі пишу. Щосекунди. Щомиті. Ти в пам'ять вгризаєшся Сріблом в граніт. Ми — душі розхристані, В часі розмиті, Де навіть від тебе Не чути «привіт». Чекав на цю зустріч — До хрипу, невпинно, Як спраглий у спеку Чекає води. Та тиша між нами — Мов чорна лавина, Що […]
Сірий стрій…
Між світом білим і полем сірим — Безодня прірви, німа й пуста. Там доля пише сценарій вміло: Із раю — прямо в святі жорна. Відлунням звуків між скель бідових Почуєш шепіт — замри і стій: То душі в пісні кружляють томно Над світом віри й чужих надій. Співають […]
Сумую щиро….
Сумую щиро, радію гордо. За все що було, й чого нема. Весь час невпинно, служив я Богу. Від того серце моє співа.
Мами…
Життя розділилось на «до» і на «після», В квартирі гармидер, розкидані речі. На стінах — відбитки: долоні та їжа, Фломастер на стелі — автограф малечі. Крізь втомлені очі ти дивишся п’яно, Шукаючи в хаосі світлу причину. І раптом згадаєш: це все — не погано. Ти просто у світ […]
Імпульс моїх ідей…
Міркую вкотре крізь тисяч звивин, Проходить імпульс моїх ідей. Чому ж не можу я просто жити: Радіти тихо, в буденний день? Для чого рими цієї пісня? Мов кров, що ллється у моє русло. І серце змінить свій ритм невпинний, А біль проллється знов крізь перо.
Я до тебе прийду…
І крізь тисячі верст я до тебе прийду, Крізь піщані вітри і засніжені скелі. Я прийду, доповзу! Я тобі донесу Ту любов, що не згасне в холодній пустелі.
* * *
То тут, то там кричать сороки, Весною тішаться, теплом, Літає вітер одинокий Між берегами і селом. Тріпочуть в хвилях чайки білі, Гніздо лелеки уже в'ють, Реве далеко трактор в полі, Городи ко́нями оруть. Віз тарахтить, ледь тягнуть коні, І вечір йде уже селом, Не затихає трактор в полі, […]
УСЕ КУТАВ ТУМАН
Усе кутав туман, й небо, місяць, зірки, Згодом росами падав у трави, Дні, немов ті пташки, місяці і роки Появлялися і відліта́ли. Склали книгу життя усі ро́ки оті, Ще додати лиш кілька сторі́нок, І веселі й не дуже, і дуже сумні, В густім плетеві, наче барвінок. Йду, радію […]
ТИХА РІЧКА ПЛИВЕ
Глибока, тиха річка в вербах Не зупиняється, пливе, Та поміж хвиль шматочки неба Із його хмарами несе. Пливе повз шелест очеретів, Осок зелених та кущів, Поміж пташиних криків, злетів, Серед ночей і серед днів. Хлюпне під гіллям верболозу, Торкнеться берега, піску, Місток десь, наче загорожу, Зустріне вко́тре на […]
УСЕ КУТАВ ТУМАН
Усе кутав туман, й небо, місяць, зірки, Згодом росами падав у трави, Дні, немов ті пташки, місяці і роки Появлялися і відлітали. Склали книгу життя усі ро́ки оті, Ще додати лиш кілька сторі́нок, І веселі, й не дуже, і дуже сумні, В густім плетеві, наче бараінок. Йду, радію […]
“Біль війни”, або “Йшов четвертий рік війни”
Невимовні втрати несе війна: Скалічені долі, забрані життя. Спотворені душі, зруйнований дім Вибух лунав щосили у нім. Українська родина, не всі за столом, Вже дехто покинув , змахнувши крилом. Світла пам'ять усім, хто поринув у вічність, Вічна пам'ять усім, хто боронив нашу гідність. 24.02.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)
Весна – оновлення природи
А сонечко вже світить по весняному, Із даху капле кап-кап-кап-кап-кап. Хоча вночі мороз ще тисне міцно так Та скоро будем весну зустрічать. Вона прийде із піснями пташиними Й мелодією тисяч тих струмків, Які у первоцвітах загубилися, Чарує нас веселий їхній спів. Весна. Весна. Природи то оновлення І свіжість […]
Небесна сотня дивиться з Небес
Дивиться з Небес Небесна сотня, Бо душі героїчні нині там. За правду, незалежність і за волю Кожен із них життя своє віддав. Струсили пил терпіння та покори І плісняву байдужості зшкребли. Їх подвиг не забудемо ніколи, А квіти вдячності хай ляжуть до могил. 2016 р.
Мова
21 лютого - Міжнародний день рідної мови. Українська - рідна! Мова змучена, та не зраджена. Як трава в полі скошена, у стоги складена, у снопи зв'язана, колосок до колосся, у вінок слово вплелося... Міцно скріплене однодумкою, підпоясане спільнослів'ям, розквітається. Мова стомлена, та не скорена! Тихим шепотом, відлунням лепету, […]
Тебе нема на світі,- знаю
Тебе нема на світі,- знаю. Печаль, скорботу відчуваю. Думки в минуле повертають Без співчуття. Жалю не мають. Вони прокручують минуле, Події давні не забули. Мов, м'ясорубка електрична, Що меле швидко, методично. З дна пам'яті мул підіймають, По новому все розкривають. Межу минулого руйнують, Переосмислити силують. Свою вину я […]
