Українські вірші

Ти снишся мені, моя рідна. Щоночі тебе обіймаю. У сні, моя мила й кохана. Волосся твого я торкаюсь. У сні, ти поруч зі мною, І час не біжить так швидко. Мені так спокійно з тобою. В обіймах тримаю міцно. Ти снишся мені, моя люба. У сні тебе сильно […]

А я все бігла й бігла, я тікала По лісу крізь терни колючі, Так раптом у капкан попала, Вже чути твої кроки рішучі. Я вся тремчу від твого сміху, Щось тепле потекло із рани, Все склалось на твою потіху На запах йдеш - тебе він манить. Ти як […]

За мрію віддам я усе, Бо здійснити її я хочу понад усе. Все життя ми ідемо до цілі. А де ж тоді поділися всі наші мрії? Коли падає зірка — це саме та мить. Мрії вщухають із нею у темну блакить. І лише на хвилину подих завмер з […]

А вже скоро Весна! Знов засяє ясна. Прошумить по гаях, Пробіжить по лісах … Пелюстками снігів, Між долинами снів… Перший пролісок мрій, Промінцем всіх надій… До думок покладу Мрію всіх головну. Погляд Сонця наскрізь, Над землею у Вись… Відійде в забуття Наболіле життя, Бо така людська суть,- Підійматися […]

Суспільство вже давно живе своїм законом, Червоною ниткою у нім стоїть коротка заборона Чи від нудьги, чи з розпачу, мабуть, Люди її законом обізвуть. Впливати люди хочуть майже на усе, Тому в політику Титанік їх несе До перших виборів, де їх чекає Айсберг, Втрачають там моральність, лізучи на […]

Ніжна посмішка, прекрасна Більше не побачу я тебе Твоя лампочка навіки згасла І лежить тепер під покрівлею небес Несу на могилку твою квіти В душі співає чорний горобець Щоб лише знову не здуріти Бо на твій пам'ятник рве щирінку мій кінець

Там, де тиша вчить слухати серце, Де світанок торкається снів, Я збираю тепло по крапельці І несу крізь негоду дощів. Там, де біль не кричить, а шепоче, Де надія, мов крихта в долоні, Я навчився прощати щоночі, Щоби зранку не бути в полоні. Ми не вічні та вічна […]

Ловлю рибу у ставочку На з голки зроблений гачок Заодне пасу ще квочку Яка водить маленьких гусочок Як враз так сильно заклювало Затягнуло і повело Що чуть в горлі сало те не стало Що румигалося воно Велика риба як кобила Затягнула мене у став Труси повні навалила Щоб […]

Серце б'ється і співає. Творчість розум надихає, Танцюють пари на льоду. Тихій день настав сьогодні. Свободу і тишу відчуваю я. Немов роса на стебельці, Квіти расніють зараз. В пам'ять вирує різна фантазія. Ставок вкрився льодом. Ходити мрій моїх бажань. Про любов малюю різні сюжети, Гарні постаті старовинних фігур. […]

Цінуй ту країну в якій ти живеш люби ту родину в якій ти ростеш цінуй державу свою люби бережи захищай свою країну свою маленьку україну люби як сонце як мрію свою як місяць як день та ніч країн багато у світі та наша одна єдина світла україна і […]

Отямитись несила від біди, Повірити у правду — надто складно. Невже такі «сусіди» є завжди, Яких назвати «людоїдами» доладно? Без серця і душі, чужа орда, Байдужа до життя, до сліз, до болю. Прийшла туди, де їх ніхто не ждав, Щоб рабську нав’язати свою долю. Садочки пусткою зустріли новий […]

Знаю, знаю, ти більше не прийдеш уві сні, Не обіймеш мене серед ночі, Не поцьомаєш губи солодкі мої, Не подивишся в ці карі очі. Відпустив ти мене вже давно, Не сумуєш, не скажеш, що хочеш, Та й навіщо тепер це кіно — Все забулось, мов тінь серед ночі.. […]

Я боюся прокинутись вранці одна, Не застати тебе до світанку, Не відчути той подих твого тепла, Що привабив мене на початку. Я боюся тиші без твого “живи”, Без знайомого кроку в оселі, Що розтане мій світ між «було» і «могли», Між надією й болем у тілі. Тож тримай […]

Поцілую тебе на світанку, обійму до нестями уранці і скажу, що тепер вже не варто турбуватися через мовчанку. Заночую сьогодні у тебе, і почнемо ми все із початку. У хвилях тепла я розтану, щоб ти став моїм океаном. Ми забудем про час і про втому, і залишимось разом […]

Спас ти мене, від болю. Відав своє життя мені. І скарб найшла в землі прихований. Думаю постійно про тебе. Споминаю ніжні губи твої. Поцілунки, щиро до лиця прикладав. Духмяним персиком були вони. Неначе серце затремтіло. І якийсь вогник спалахнув в середині. Ти дійсно полюбив мене, Як кленовий лист, […]

Полосою зеленого зілля між дерев простелилася трава. Місто стало гучніше й стрункіше — чути: ллються чужі імена. Піднімається градус повітря, пил дере й лоскоче носи. Тут весняне пробилось проміння — місто з пазурів рветься зими.

Дякую війна, що до нас прийшла. Дякую за те що наші міста згромила. Дякую,що тисячу невинних людей ти вбила. Дякую за те, що діти бачать трупи! Дякую за те, що всім це вже не забути

Я хотів би бути трохи тупішим Бо більше знаєш-чірше стає. Вонисміються-я не хочу. У мене в голові-нежеть. А у них-життя