Наодинці з природою
Наодинці з природою прагну бувати, Походити вузенькою стежкою в лісі, Повітря п"янке та духмяне вдихати Та з цим світом казковим на мить якусь злитись. Стати часточкою цього царства природи, Щоби я і краса лісова - одне ціле. То ж коли випадає мені ця нагода, Поспішаю до лісу. тоді […]
Я ВІДДАМ ТОБІ СВІТ
Я віддам тобі світ, Всі моря, усі гори, Де птахів переліт, Де квітко́ві узори. Де обі́йми вітрі́в, Де хлюпочуться хвилі, Лиш би чути твій спів, Очі бачити милі. Подай руку свою, Повір кожному слову, Все в тобі я люблю́ Й цю хустину тернову. Що так личить очам, Й […]
СНІГ ТАНЕ
Сніг тане, краплі стукотять По підвіконню гучно, Пташки́ порха́ють, шурхотять, Щебечуть усі дружно. Весна вже скоро, йде зима, Та плакати не стану, Розпустить котики верба, В підсніжники загляну. Легенько листячка торкнусь, Бутонів ніжно-білих, Уко́тре стежкою пройдусь По на́бережних схилах. Піймаю хвилю знов і знов, Як довго річка спала! […]
Весняна пісня
А на гіллі верби старої, Немов на гойдалці-колисці Мавка, що схожа із весною Біля води сиділа близько. А біля неї Лукаш-вітер Грав про кохання так натхненно На чарівній своїй сопілці І заворожував серденько. Вона замріяно всміхалась, Слухала музику казкову, Про все на світі забувала, Була щаслива від любові. […]
Ранок війни
Як боляче і страшно прокидатись Від звуку вибухів у себе за вікном, Тримаючи в обіймах найцінніше, що спить дитячим ще солодким сном... Дитя іще не розуміє, що в світі є десь навіжений кат, Який від вседозволеності геть дуріє Воздай же, Господи, йому за все в стократ.... Можливо вже […]
Скільки живу і гадки я немала
Скільки живу і гадки я немала, Що зможу зненавидіти когось аж так... Тепер, на привеликий жаль, узнала.... Впізнала в москалях свій страх. Нехай би швидше вже Москва та клята впалала, Нехай грім Божий покарає їх! Прошу я , Господи, воздай їм позаслузі За всіх дітей, за матерів, за […]
Місто чи село
Ви знаєте чомусь так дивно чути Про те, що у селі живуть «не люди» Про нашу буцімто замкнутість та закутість, Що гірші за міщан ми будем, Що ми багато, що не знаєм, Чи звичаї свої не поважаєм… А бачили Ви у житті хоч раз Як жито викидає колос? […]
Борису Мозолевському присвячується
Розриті кургани, могили столітні І вітру роздолля ширяти між них… У нас, на Вкраїні, є люди привітні, А в бабах і стелах відлік часу застиг. Блукає по степу, вдивляється в землю І чується десь там гуркіт копит… Борис добре знає, що час все сховає, А в степу є […]
Село
Село… село… Степи, лани, обкладені туманом, Там на світанку у імлі, Юні серця захоплені обманом… Чекають ранньої зорі, Чекають світу зачин. Спалахує, так ніби у вісні Сонця перший «зайчик». А там, в садах, попід паркан, Стоять самотні лавки На них осів вогкий туман, Десь тут блукають мавки… А […]
Мозолевському
*** Степи, лани, кургани За обрієм із нами Борис блукав роками. Шукав не відступався, У скіфів закохався, За пектораллю в землю, Глибоко закопався! Вона заграла златом Життям людей «крилатим». Коней, грифонів та овець Там вельми є багато. Закоханий в степи, в лани У південь України, А часу плин […]
Тиша. Свіча на столі догорає
Тиша. Свіча на столі догорає. Темрява в простір неспішно вповзає. Затишно дрова тріщать у каміні, Пляшуть танок невигадливий тіні. Тиша. Свіча на столі догорає. Думи про тих, кого з нами немає. Тих, хто загинув за наше майбутнє. Мирне, щасливе і незабутнє. Смуток. Свіча на столі догорає. Реквієм вітер […]
ЗНОВУ ПАДАЄ СНІГ
Серед ночі дзвінок, Брат із Криму вітає, Не до снів, мов урок, Про життя в нас питає. Все, кажу́, як завжди́, Змін ніяких немає, Ой, забула, зажди, Є --- зима засипає! -- А яка? Розкажи, Опиши у деталях. -- Розкажу́, потерпи. Ніч надво́рі гуляє. Темне небо в зірках, […]
Маски
Старе кіно, німі актори — Все за сценарієм. В кінці — поклони, Аплодисменти і овацій шум. Змиваєм грим — і знову все по колу: Нове кіно, старі актори. Виходимо під рампи світло, На сцені блазні ми і королі. Під масками приховуєм обличчя, А справжні ми — лише на […]
Сповідь
Мені все вказує, що я для всіх чужий. Я все життя прожив і не навчився жити. Я так сприймаю світ, Як сам би я хотів, щоб світ сприймав мене належно. Мені здається, я не зміг, Не досягнув мети — залежний. Життя на паузі, а я в пітьмах Став […]
Не старіти серцю жінки
Хоче навесні дівчина. Щоби хлопець чорнобривий Кликав у вишневий сад. Бачити її він рад. Колиха дитятко влітку Молода вродлива жінка І тихесенько співає, Крихітку так забавляє. Восени трима за руку Літня жіночка онука. Хоч у косах срібна нитка Та красива на обличчі. Взимку прабабусю нашу Тішать милі правнучата. […]
Не старіти серцю жінки
Хоче навесні дівчина. Щоби хлопець чорнобривий Кликав у вишневий сад. Бачити її він рад. Колиха дитятко влітку Молода вродлива жінка І тихесенько співає, Крихітку так забавляє. Восени трима за руку Літня жіночка онука. Хоч у косах срібна нитка Та красива на обличчі. Взимку прабабусю нашу Тішать милі правнучата. […]
Вітальне — прощай…
Вітальне — прощай, І прощальне — привіт. Ковтаємо мовчки Свій вистиглий чай. Спина до спини, Обличчям в стіну. Ми ділимо вдвох Чужі імена. У ліжку одному Знаходимо двох, Де ковдра чужа Зігріває. Прощальне — привіт. Вітальне — прощай. Та звичка за горло Тримає...
Краплина життя…
У колеому русі, краплина життя. У кожнім його міліметрі... Що робить його найдивнішм - життя? Невпинна дорога до смерті...
