Українські вірші

Як ніколи б’ється серце Кожен подих, кожен день Думаю лише тобою — Наче квітну, як весною. Був той березень сумний — Світ здавався весь пустий, Перед святом — біль і тиша — І душа моя не дише. Серце зранене мовчало — Світла в ньому вже не стало, Я […]

На пероні не було нікого, Сіли в потяг усі, крім тебе, - Бо прощалась із містом у моря, Показала білет і в купе. Ти була тут зовсім недовго - Лиш уїк-енду лічені дні. Вже забула, напевно, про того, Бо тікала зі світлом у тьмі. Новій долі - назустріч […]

Я босоніж пройдуся по траві, Зіб’ю росу з барвистого світанку, Побачив я тебе в імлі, Незрівняну ні с ким панянку. Одразу з кроку перейду на біг, У швидкості розмажу всю картинку. Я побіжу, не відчувая ніг, Так як ніколи на свою зупинку. Я підійму і покручу тебе, В […]

Кохання не приходить гучно, Як світло вранішнього дня. Це відчуття не створюється штучно, У ньому не живе брехня. Кохання не питає «можна?», Воно прийде, розсіюючи туман. Його відчує душа кожна, Це пристрасті розбурханий вулкан. Кохання наче нитка Аріадни, Веде крізь лабіринт душі. І як буремні океани, То шторм, […]

Ти зібрала погляди на собі — Чоловічі і, навіть, десь жіночі. Мене маниш у пристрасній жадобі — О, як палають твої карії очі! Ти стоїш в центрі старого міста, Щира посмішка пестить бруківку. Наче квітка якогось флориста — Й, можливо, чекаєш листівку. А, можливо, дзвінок на мобільник? Але […]

Про неї ширились плітки, І навіть у відкритих месенджерах, чатах. Це був не осуд, а судилище людьми, Які у подумках тримали її в ґратах. Їй було все одно на всіх, На думку кожного хотіла чхати. Це був її солодкий гріх, Вона воліла лиш його кохати. Їй подруга казала: […]

Твої карії очі роблять мене хмільним, В них занурююсь і зовсім пропадаю. Є сказати щось, та роблюся німим, Ти загадка, яку не розгадаю. Серед кола танцюючих людей Обери мене у танку весняному, Закрути у пристрасті ідей, Чи вкради і не віддай нікому. Твоя хода, як хвиля у Дністрі, […]

Секунда, і все навколо завмирає, Це дивоглядки закоханих очей. Неначе промінь душу зігріває, Це результат недоспаних ночей. Здавалось, ось вона стоїть навпроти, Зробити залишилось лише крок. Вже наче зіграні навколо ноти, І відчуваєш ти нестриманий звʼязок. І через мить, чи то за силою Ньютона, Чи, звісно, сили почуттів. […]

Я так давно чекав цієї миті, Аби сказати головні слова буття. Хотів щоб були вони оповиті, Неначе золота, чи платині лиття. Щоб ці слова торкнулись твого серця, Щоб зрозуміла силу почуття. Щоб уявила ту блакить озерця, Де лебеді танцюють все життя. Для мене стала ти одна – єдина, […]

Це те, що наповнює душу, Це, навіть, більше ніж слова. Це вільний вибір, а не «мушу», Це лиш коли вона одна. Це магія без перестану, Це світ наповнених ідей. Це те коли не спиш до ранку, Це різнобарв’я орхідей. Це те коли не обирають, Це так, як ніколи […]

Тече, тече блакить Дунаю, А вздовж нього наряд іде. Лунає спів птахів у гаю, Порушник точно не пройде. Тут починається країна, Бере початок рідний край. Тут Бессарабії перлина, Тут є кордон, тут є Дунай. Ой ти Дунаю, наш ти сивий, Скільки води вже утекло. Проте не знає лиш […]

На сході як завжди без змін, Один котел міняється на інший. Чому наш зведений загін, Ще й досі із «Довжанського» не вийшов? Ми знову сидимо у бліндажі, Чекаємо ворожі артатаки. Не знаємо чи будемо живі, Чи замість нас розквітнуть маки. Чому раніше визнаний кордон, Залишився на карті лиш […]