Урок гончара (притча)
Старий гончар крутив слухняне коло, Водою глину вправно умивав. Він бачив світ: розпечений і голий, На спину глека ніжно руку клав. Сказав юнак: «Вона жива неначе». І подививсь на руки гончара. — «Вона мовчить, — сказав старий, — та плаче, Коли у піч іти прийде пора. Поглянь: без […]
Ще вчора…
Ще вчора літо тішило теплом. Сьогодні сіре небо, дощ осінній. Так пахнув день прив’яленим зелом, Гуляло сонце в згребленому сіні. Бо вересень отави покосив І звеселив дощем рясним навскісним. А ти мене ніколи не любив, Здалось мабуть, бо був-таки ти різним. Ласкаве слово – дотик до душі, І […]
СОНЦЕ СІДАЛО
Сонце сідало, примруживши очі, Ховаючи тихо проміння в кулак, Росою вже вечір бризнути хоче, Вбаюкати втому скоріше у снах. Чекав він на ніч, що вже на підході, Чекав і на місяць, щоб блимнув з-за хмар, Але притомився та при нагоді Услід за тим сонцем і сам задрімав. Та […]
РОЗВІЄ ВІТЕР НЕГАРАЗДИ
Дощ і сонце водно́час... як мило! Й вітерець наостанок додавсь, Під'єднатись до них закортіло, Бо погода на славу вдала́сь. В ній покину свої негаразди, Біль утоми і болісний страх, Забере нехай вітер наза́вжди Та розвіє в далеких степах. Й поверне́ться чимдуж -- він зуміє, Війне свіжістю в сонячний […]
Переклад з юнацької
Немає вічності. Немає. Є тільки мрія І ностальгія. Є твоє і моє Відображення. Нема надії. Любов! Вона жива! ...Але минуща. І залишає Порожнечу Після себе... Це не привід, Але Віра - руїна, Зникає, як привид... Порожнеча Стирає пам'ять, Поглинає вічність. Нескінченність - у порожнечі, У павутині мислення. Світ […]
Навіщо
Навіщо залишати те, що не зрослось? Навіщо знову ріжеш свою душу? Покинь усе, чого в житті не відбулось, Себе до цього більше не примушуй. Навіщо нам іще одне таке життя? Ми те, що було, не пройшли з тобою. Не треба нам із вироком цим каяття, Навіщо знову зустрічатись […]
ДНІ НЕСКІНЧЕННІ
Дні нескінченними якимись уже стали, Чи може так мені лише здало́сь, Уже давно зозулі відкували, А їм заміни так і не знайшлось. Не чути більш в світанках соловейка, В моїх принаймні, а чи знов здало́сь, Порхну́ла в гі́лках пташечка маленька, Й затихла, мов лякаючись чого́сь. Не світить сонце, […]
ДНІ НЕСКІНЧЕННІ
Дні нескінченними якимись уже стали, Чи може так мені лише здало́сь, Уже давно зозулі відкували, А їм заміни так і не знайшлось. Не чутно більш в світанках соловейка, В моїх принаймні, а чи знов здало́сь, Порхну́ла в гі́лках пташечка маленька, Й затихла, мов лякаючись чого́сь. Не світить сонце, […]
ГАРНИЙ ДОЩ
Гарний дощ серед дня Несподівано ринув, За вікном --- біготня, Зупинились машини. Уже ллє, як з відра, Чверть години --- й притихнув, А був поряд, зблизька́, На долоні ледь бризнув. Об карниз стукотить Повільніше, тихіше, Угорі ж гуркотить Все частіше й гучніше. Знов іде дощ, спішить, Скрізь вода […]
НЕБО В ПІЗНЮ ГОДИНУ
Я дивилася в небо з вікна У нічну уже, пізню годину, Десь одна, друга хмара пливла І зірки де-не-де ледь видно. Місяць мов із холодного скла, Ніде сяйва у ніч не кинув, Й пригадалося небо села У таку ж, у нічну годину. Там виднівся маршрут всіх доріг, У […]
Вітаю, мила
Нарешті прийшов Сказати "Вітаю" І зацілувати Гарячі вуста, Коли твоя ласка Свята. Чому ж ти плачеш? Нічого лихого. Так, стужився, бачиш? Знаю, як довго Чекала... Зате тепер вогню Чимало! Розвіва, бурунить Твоє волосся... Так нетерпляче Марили - Сьогодні збулося, Настала мить! Та вечір Шумить... Як же бути? Ти […]
Там пауза
Затихне все. Замовкнуть адвокати. Розсиплеться сувій із молитов. Не знатимеш, куди і як тікати, Як заговорить захолола кров. Не золото у чаші — вчинки й дії, Не ризи шовкові — лише душа. Спливуть дороги, де жили надії, Де кожний крок — вже пройдена межа. Жебрак і цар там […]
Метаморфози
Де тіні гострять грані прохолоди, І тиша п’є із простору лиш тінь, Міняє всесвіт сутність і породи: Гірський кришталь — у темряву видінь. Скло загусає в бронзових коріннях, Ріка міняє плину полотно — Там, де цвів ранок в сонячних проміннях, Тепер кипить бурштинове вино. Ми — лиш незрима […]
Немов туман, що тоне в глибині
Час тихо лине в зоряні завіси, Немов туман, що тоне в глибині. А осінь сипле різнобарвне листя Й дощами гасить теплі літні дні. Спадає ніч на тихі сонні води, Немов туман, що тоне в глибині. Цей давній смуток світу і природи Несе глухе відлуння вдалині. Поволі й тихо […]
Він брав нитки яскраві із світанку (притча)
Розпочинав роботу ткач щоранку, Коли туман лягав на сиві мхи. Він брав нитки яскраві із світанку, І темні — неспокутані гріхи. В його руках сплітались чорні тіні Крізь тонке сяйво місяця й зірок. «Нащо вплітаєш нитку у творіння, Що ріже око?» — запитав пророк. Ткач посміхнувся, пальців не […]
Метаморфоза
Печерний чоловік З'явився на світ І намалював себе, Того, що був іще мамонтом, А потім пішов вполювати себе, Того, що був іще мамонтом, А увечері, разом з одноплемінниками, Він смажив себе, того, Що був іще мамонтом. І вночі Спросоння Натягував свою шкуру, Ту, що стала вже завеликою за […]
На весіллю
Ох була я на весіллі Ох як добре побула Не одному добре дала Гуляла і кричала Веселилась як могла Давала і старому й молодому Брали всі хто навіть не хотів Навіть батюшки синові дурному Надавала добрих кулаків Сьогодні сиджу і мене трусить Кругом мене тільки ялинки В середині […]
Любов
Любов — квінтесенція всього живого, Без неї згасає незрима струна. Чи жили б ми досі у світі такого, Якби не дарував нам любові Творець? Ні, луна б мертва була. Бо любимо серцем ми виключно все: Від крихітної травинки, пісчинки і квітки, До звірів, до рибок, що хвиля несе, […]
