Зелені Свята
Силою Духу, силою Слова Ткатиму миру моцну основу. Нитку до нитки сплетено щільно — Стелеться тканка степом привільним. Світом полине щира молитва! Радість воскресне, сонцем умита. Кві́тчаний рясно зіллям духмяним, Травень прочинить літові браму. Віра несхитна простір мережить — Той візерунок є оберегом! Силою Роду, силою Слова Вишию […]
Нікополь
Де та межа між вірою і розпачем, Яку душі не можна перетнути? Убережи, прошу Тебе я, Господи, Від ворога і внутрішньої смути. Спини невірну руку можновладную, Яка збирається негідно учинити. Хисти наш край, нагороди відрадою, Не дай колиску Волі погубити!.. Провулки Тихий, Вільний і Малиновий... Тут пам'ятають Троїцьких […]
Теплом і сонцем прошито простір
Теплом і сонцем прошито простір, Дорога долі зелом рясніє — Крокую нею. "Ґаздиня? Гостя?" — Вітри питають мя степовії. Несу священну в долонях тишу Поміж безмежжя любови й світу. Я тут ґаздиня, бо серце пише Промінням сонця свої завіти. Ґаздиня й гостя — прийшла й розтану, Мов на […]
Мої часи
Мої часи. Лихі? Жорстокі? Світ доброти не потребує? Самотні серед одиноких Себе та ближнього не чують... Нові рождаються епохи У плині злетів і руїни. Втрачають віру. І від Бога Приймають в жертву Його Сина. Леміш і меч тримати гострим — Тепер не примха, а потреба. Хто зна, століть […]
Подорослішати – це як заснути у потязі
Мені здається, що подорослішати — це як заснути у потязі десь після другої ночі, коли чай у підскляннику вже холодний, а за вікном всі станції виглядають самотніми. Спочатку ще намагаєшся не спати: дивишся, як ліхтарі повільно відʼїжджають назад, ніби це вони рухаються, а не потяг. А потім засинаєш. […]
Місто, що стоїть
Відкривши очі, бачу я, як усе місто стоїть у тумані. Доволі темно, хоч уже майже обід. Десь там догоряють будинки, чорний дим теж тягнеться містом, шукаючи, де б розтанути, як кістки у землі. Монумент Незалежності наполовину схований у мряці, ніби символізуючи, що майбутнє неясне, але сила та незалежність […]
Україна
Сьогодні день великий, Важливий, незабутній. Саме сьогодні ти, моя Країно, Стала вільною та могутньою. Стала такою, яку нам наші предки заповідали, З жовтими полями, З ясним синім небом, З тризубом у руках. Вона відстояла свободу! Вона боролась за волю та свою незалежність, Усі намагалися її забрати! Починаючи з […]
Моя Країно
Ох,моя країна, рідна Україна , країна котру я кохаю та хочу захищати Я тебе кохаю дуже, так що загину я за тебе рідна Кохаю як рідну матір та сестру, котрих не бачив вже давно Кохаю тебе, моя країна , рідна Україна Кохаю я, твій прапор, котрий наче віра […]
Червона чума
Червона військова хунта Вміє лише вбивати Ні в чому не винних людей, Дітей та дівчат голодом морити. Ну звісно! Ні на що більше вони не спроможні! Ці кляті комуністи! Як же я сподіваюся, Що їх усіх вітром до Сибіру занесе! Якщо мене запитають: «Ти що, дідів не поважаєш, […]
Стусе
Не змогли червоні волю українського письменника Під себе підкласти. Твою волю, так само як і волю українського народу, Не змогли вони зламати, кляті комуністи. Не змогли тебе навіть у карцері зламати, Твою любов до української мови, Літератури та культури! Слова твої — як кулі в серце комуністів, Вірші […]
ЛІТО — НЕ ЗИМА
Похмуре небо, дощ стіною, Стихає вітер й знову дме, Усе прощається з весною, А завтра літо обійме́. Гаряче сонце де із ранку, І часта втома поміж днів, Тумани, ро́си у світанку Та ніжні співи солов'їв. Повітря пахнутиме медом --- Причетні липи будуть всі, І десь жовтітимуть під небом […]
ДУЕЛЬ
Там, де вгризаються зубами в ціль, Де вдих — початок, видих — вже межа, Зійшлися двоє у запеклий бій: Сліпа Удача й Смерть, як тінь ножа. Удача кості кидає у літ, Сміється в очі, сипле іскри світла. Жбурляє сміхом у польоті щит, Що під вогнем на мить одну […]
Зворотний відлік до нуля
У горлі стигне ртуттю мертвий крик, і вигризає з вен в’язкий потік. І темрява повзе крізь звук холодний, і гасне в грудях різкий ритм голодний. Змовкають дзвони, коли біль реве, і плавиться небесне скло старе. Слів попіл падає і стіни зводить, де тиша поміж тріщинами ходить. Час витік […]
Поки не скажеш «ні»
У кожного диявол свій — із криці. Він не з глибин, а з дзеркала мовчить. Він п’є твій спокій з темної криниці і в сигаретнім димі щось горить. Він носить маски, дорогі й шовкові, шепоче голосом твоїм в пітьмі. Лишає шрами з попелом на слові, будує стіни в […]
ПОСМІХАВСЬ
Посміхавсь і губами, й очима, Зачаровував справжністю сміх, І співав, (я уже говорила), Лиш для мене, у класі, між всіх. Й я співала --- удвох й наодинці, Серед тиші пісні ті пливли, І співаючи, в білій косинці На городі в'язала снопи. І співала, як ягоди рвала, У вінки […]
ПОСМІХАВСЬ
Посміхавсь і губами, й очима, Зачаровував справжністю сміх, І співав, (я уже говорила), Лиш для мене, у класі, між всіх. Й я співала --- удвох й наодинці, Серед тиші пісні ті пливли, І співаючи, в білій косинці На городі в'язала снопи. І співала, як ягоди рвала, У вінки […]
В бляшанці
Між небом і землею, Між світлом і пітьмою. Навіщо це знущання, Над самим собою? Життя, як у бляшанці, В одному й тому колі. Не краще знайти сили, І вирватись на волю? Радіють, як ті діти, Шматку чужого хліба. Куди ж поділась гордість? Куди ж поділась сила? Так, звісно, […]
Застигло місто у жалобі
Застигло місто у жалобі За павшим воїном своїм. Дерева гілля опустили, Щоб попрощатися із ним. Сумують вулиці в щему, І квітами устелена хода. Неспішно прапор пропливає, І щильно замкнуті вуста. Стоять в жалобі на колінах Хто знав бійця, і хто не знав. Так проводжають чийогось сина, Який життя […]
