Українські вірші

В нічному небі мовчки, Гуляє місяць поводир, Сови поодинокі зойки, І гул гармат орієнтир. Спимо з братами скопом, разом, Тривожні, чорнобілі сни, Довкола світ хворіє сказом, Мов на балу у сатани. Година ще, втаємо браття, Вже повен місяць, нам пора, Пора знімати це прокляття, Пора нажаль - нажаль […]

В нічному небі мовчки, Гуляє місяць поводир, Сови поодинокі зойки, І гул гармат орієнтир. Спимо з братами скопом, разом, Тривожні, чорнобілі сни, Довкола світ хворіє сказом, Мов на балу у сатани. Година ще, втаємо браття, Вже повен місяць, нам пора, Пора знімати це прокляття, Пора нажаль - нажаль […]

Ні, я не буду плакати І просити не буду — ні. Градами буду падати, Квітниками зійду по весні. Ти хотіла землі моєї — То бери, тільки їж її. Ця земля варта крові твоєї — Будуть кращими врожаї. Нема брата тепер у брата, І сестри у сестри нема. Лиш […]

Що щастя в душу може принести? Любов… Вона бурлить, кипить, палає. І знов у венах гріє моя кров Той жар, що серце тихо огортає. І знову млосна, ніжна туга в грудя'х Томливо стелиться, мов плинний стон… Любов моя — коли ж у дні мої Ти прийдеш тихо, мов […]

мені ще рано в шурхіт листопаду, у тихий шум осіннього шатра, гірке повітря золотого саду мені вдихнути не прийшла пора. моя душа ще сонечком зігріта, ще пахнуть трави, ще дзвенить бджола, та павутинка бабиного літа вже доторкнулась до мого чола. гіркі напої лиш готує осінь, мінорну пісню вітер […]

Гойдався день на сірій павутині холодного осіннього дощу. А я весну свою згадала нині і холоду я в серце не пущу. Згадала, як стояла в травах боса й пила очима ранній цвіт зорі, і обпікали ноги срібні роси, і птаха славила той ранок угорі. Летіла вдаль душа моя […]

Замети мене, листопад, я не хочу ні бачить, ні чути як вмирає той дивний сад, котрий був підкошений лютим. Я стомилася від сирен, я стомилась молитись богу, щоб прийшов той щасливий день, коли щезне російська погань, що на землю мою прийшла руйнувати,кривавити, бити, і ту квітку, що розцвіла, […]

Не вір ніколи москалю, він тільки рани сіллю обсипає, росію, путіна він прославляє… Та все тому, що розуму в його немає… Багато крові кожен проливає, а хтось вже навіть помирає. А все чому? Бо розуму в москалів немає. Тікаючи із поля битви, лунають десь їхні молитви, кричать, звертаються […]

Я — не вирок. Ні тиша. Ні роль. Я — тріщина. Тиск. Контроль. Я не випадок — я — план. Контрольований вибух — вулкан. Я — не шепіт, що губить ніч. Не уламок від протиріч. Я — лінія, що ріже межу. Я — подих, яким не брешу. Я […]

Я відпустила,я знову вільна Від тих злощасних бридких думок. Що поїдали мене що сили, не відпускали мене знов і знов. Тепер я дихаю,вдихаю повними грудьми. І відчуваю,що я можу. Здолати все,що буде попадатися під ноги І ціль моя все буде ближчою до мене.

Все буде добре.Я це знаю. Скрізь тисячі протопчених доріг, я віднайду те сяйво,що іскриться. Воно освітить мою стежинку, і не дасть змогу мені загубиться. Тримаю я його в своїх долонях та бачу своє майбуття. Там все добре, все як я хочу. Буде досягнуто усе, чим манить моя душа. […]

Люблю я твої очі, Люблю я твій дух, Спати не можу, Бо я просто твій друг, Кохаю тебе, і тільки одну, Житти не можу, без тебе помру, Пойми це нарешті, Я серце віддам, Очі і душу, Я богу відам, Щоб не бачить цю красу, І не чуть цю […]

Тиха ніч, в весняну пору, Ніяк заснути я не зміг, Ніби душу кличе вгору, Я вийшов з хати за поріг. Я в небо ясне підняв очі, Там вгорі місяць любо сяє. По небу скрізь всієї ночі, Як срібний човен пропливає. Поруч з ним немов пір’їнки, Його пролітаючи лоскочуть. […]

Тиха ніч, в весняну пору, Ніяк заснути я не зміг, Ніби душу кличе вгору, Я вийшов з хати за поріг. Я в небо ясне підняв очі, Там місяць вгорі любо сяє. По небу скрізь всієї ночі, Як срібний човен пропливає. Поруч з ним немов пір’їнки, Його пролітаючи лоскочуть. […]

Що зі мною не так? Чому я не гідна Такої ж любові та усмішки твої? Чому народилась така я огидна? Написана в долі я чорним пером. Я порох в підніжжі та чорна ворона, Я обкрай, пустота… Я сірість та вітер Ніколи не варта я буду тепла, Хай навіть […]

У сутінках лісу тліє листя, і срібний туман тремтить над рікою. Чорні дерева мовчки хиляться, ніби слухають кроки ночі. Крізь мертве місто проходять солдати, їхні уста зламані тихим стогоном. На заході багряно палають бані, мов рани над темними дахами. У полі холодніє осінній вітер, і синя тиша сходить […]

Це був для нас лиш тільки початок, І в житті був важливий крок, Це був вечір, але починався світанок, Для кожного з нас свіжого повітря ковток, На той момент я виснажився від своїх думок, Тому що боявся, що буде просто життєвий урок, Але ні, я перешкод усіх цих […]

Ми з тобою в Харкові, І всі такі щасливі, А думки мої лише про єдине: Я хочу життя з тобою прожити, Можливо безглуздо було слова такі говорити, Але я буду намагатися для цього все зробити, Щоб потім в майбутньому просто сказати: “Добре, що так життя склалось у нас” […]