Українські вірші

Вона змирилася зі всім Аби разом бути тільки з ним Боляче,нерви,страх,пігулки Боляче,але вона здатна на ці муки Вона ненавидить любов Бо на руках її душевна кров Ні-їй не тяжко,вмовляла вона багато разів Але ніхто не бачить її без всієї гри Як курить,пʼє,плаче перед сном І все це є […]

Любов це щось таке бридке Наївне та трохи зле Але любов різна бува Іноді вона не така Вона може бути щирою,турботливою та чутливою Ще і може бути милою Але чи довго вона є? Важко зрозуміти це Іноді любов важка,цікава і не зрозуміла В цьому і є суть діла […]

Так не буде, бо не буде, буде, бо не буде так, я не буду, коли люди, будуть думать, що ось так: Менше тексту, більше діла, та не хочу я ніяк. Хіба це не відрізняє нас від левів і собак? Слово хоче мати місце, місце буде перший ряд, бо […]

Життя не передбачене штука Для когось вона як мука Хтось втомився і ридає Хтось в клубі зараз скакає А ти не будь не тим не тим Будь більш щасливим Навіщо мріяти про смерть? Вибачте але це бред В тебе є одне життя І ти хочеш послати його на… […]

Там десь у лісах, По твоїх очах, Я побачу надії, Розмальовані мрії, Хто зробить всі дії? Там де степ там широкий, І дерева вітер гне, Там де Дніпр широкий, Він від тебе не втече, Бо його вже не гребе,

В нічному небі мовчки, Гуляє місяць поводир, Сови поодинокі зойки, І гул гармат орієнтир. Спимо з братами скопом, разом, Тривожні, чорнобілі сни, Довкола світ хворіє сказом, Мов на балу у сатани. Година ще, втаємо браття, Вже повен місяць, нам пора, Пора знімати це прокляття, Пора нажаль - нажаль […]

Наше життя, як шахматне поле, На якім мов фігури ми стоїмо, Кожна клітина це нове біополе, Хід у перед, куди всі ми йдемо. Я той пішак, що ти не помічаєш, І заради я тебе усе поле пройду, Ти королева, і зі мною лиш граєш, Але, до твого сердечка […]

Я прошу: Не торкайся болю... Не шукай тієї, кого давно нема Бо я давно вже не шукаю долю Тієї дівчини кому вона дісталася здарма Я прошу, не торкайтеся могили І не чіпайте ту, що у труні Мені давно вже вистачає сили Не доживати, а проживати свої дні Мені […]

Привіт, проекція мене, Ти все побачила сама на власні очі... Скажи мені, чи вистачає там тебе? У тих глибинах, що хоронять ночі... Привіт, відкрий сторінку п'ять, Там ти побачиш відповіді на усі питання, Як сердце не прислухалось к бажанню... Хоча, я маю до тебе ще одне прохання, Послухаєш? […]

Я обіцяю собі будувати спогади... І шлях тернистий не стане на заваді, Нехай переслідують погляди, Нехай за віконечком опади... Тут кожен живе за розкладом, А я буду жить по душі. І нехай я живу від вокзалу до вокзалу, Головне щоб на вокзалі мене дуже чекали, І про любов […]

Ти мене не любиш... Це чується неначе крик набату Чого нема, того вже і не згубиш Кричать вуста про втрату А очі темні темні... Знову до гори на стелю... Такі вже почуття, як пісні іноземні... Не зрозуміло кажеш, Ти що мене не чуєш? З ким тепер ти ляжеш? […]

Давай до коли-небудь... Я обіцяю напишу Давай до коли-небудь... Обійми мене коли я попрошу... Давай...До світанку зовсім не далеко... Не омени мене, пташечко, лелеко... Легко зустріну, тяжко відлітать... На крилах потягів нам знов когось чекать. Ні, не легко... Мені не легко, чуєш?! Неначе вітер колихає від світанку до […]

Будь ласка дивись на мене своїми очима... Там де ніколи не було засудження В мене забагато тягаря за молодими плечима... Я чекаю своє пробудження. І колиску стару гойдаю, А в колисці думки та мрії... Увесь час я на щось нездійсненне чекаю, Хто ви,люди? І які будуть ваші подальші […]

Я ніколи не боялась втрат Не лякалась залишитись одна Але знов маска на обличчі видна Наче більше нічого в мені крім страт... Я не просила любові у Бога Не просила і щастя в дорозі Але знов я в церкві на порозі Хто я? Я пішла покохавши вокзали... Я […]

Максим Черно Світло в темряві Тихо вечір стелиться над містом світло ліхтарів мов теплий сон. Вітер носить спогади намистин і ховає їх між тихий крон. Десь у небі зорі загорілися як надії в темряві душі ніби всі бажання причаїлись і чекають часу у тиші. Хай цей світ не […]

Я знаю,між нами вже стало все тихо, І поглядом вже не шукаєш мене. Проте зізнатися тобі я хочу - Що все ще щиро і палко кохаю тебе. Любим просив ти себе не називати, Та як же тоді називати тебе? Просиш забути тебе і не знати - А як […]

Коли я зросту наче бур'ян у степу, Я скажу своєму корінню: "Дитино,будь краще ніж я" Я іншими стежками тебе проведу Там де цінується  розуміння "СІМ'Я" Коли я коріння пущу до землі  Попрошу дощу у Бога ... Ще є надія,адже ми не гнилі! Проведи мене - Я втратила СЛОВО […]

Воно не знає меж і відпочинку,як ж хотілось ще побути там, сам на сам.Тай так добре начебто на серці..Море-це місце де людина ніколи не буде відчувати себе самотньою.Коли я бачу море, я не можу повірити, скільки у нашому світі гармонії,та безкрайої краси..