Українські вірші

Я так ненавиджу тебе Але ти всеж люби мене Бажай, гори, в сльозах тони І мене в сні ночами жди Помри із спогадом зі мною Як добре було там колись, За те прекрасне, ти молись. А я чекати буду довго, Аби забути ті жахи, Які принеслі всі роки, […]

відчинене навстіж вікно панорама міста відкрита в кіно саундтрек з фільму грає рівнó. ми не в фільмі лиш гіпотетично, все навколо ніби близько, а лиш навколо все трагічно. так красиві всі слова, і манерні берега, лиш дія твóя мовчазна. мішені ми на цьому світі, білі й світлі, ми […]

полярне коло мінус плюс. можливо різні в цьому й суть. так можливо не все гладко, так можливо буде й тяжко, та згадай усі слова, і враз образа не ясна. лише почуття, лише серця, лише ми, які молоді. так, занадто багато думати не треба, та бажання залишитись разом безмежне. […]

день холодний, листя впало, а ми були разом, коли було важко. прошло все тепло, настала пора, а ми і досі залишились в днях. холодна, паскудна настала пора, крім його тепла не мала добра. притиснувшись разом, ми завжди були, брали тепло, що лишилось в ці дні. не було нам […]

ти колись мені сказав, що кращої іще не мав, що прекрасне в мені все: запах волосся, жарти смішні і очі красиві. та чому не показав і не сказав цього усім? збрехав собі, збрехав мені, збрехав усім, кого ти знав. правда була лиш моя, чиста, як кришталь, твоя ж […]

заб'ють його ногами у хліву забудуть і не закопають, лиш сморід сочится між нами. ганьба ваша, не моя! не моя війна була! моя залишилась зі мною і нікуди не пішла, бо я зробила - те, чого просила. а лиш ваші всі пусті слова залишились на вітер, залишивши "приємний" […]

холод в квартирі, по телеку крутят кіно чорно біле, на вулиці вітер. знищений світ, і вулиця поряд, це горить вся наша доля. немов не має іншой забави. від стуку в двері підстрибуєш, правда? і більше сили ти не знайдеш, немає світла, тепла, згадки, вже бажання жити зникає, поки […]

і не почую більше співу птахів, і не почує мати мого ласкавого "люблю", і батькові в майстерні вже більше не допоможу. у бога вже моя душа лежить давно — десь з місяць, може, я не знаю. на хмарах десь високо я є, а тіло моє досі лежить у […]

в кімнаті, в пітьмі, сиділи ми. через екран телефону світилися рими, немов маяки. знайомі лиш мить, та довірив ти світ. через екран телефону ти не бачив запал по зрачках, що читався в очах. а коли лиш відповів: «дала ритму ти мені, почекай секунду, дві», я відчула, що і […]

я маю ідеї, не маю я слів, які опишуть весь мій мотив. немов в одним день закрились думки, і більше не буде тієї пори. не буде слів, не буде думок, тіло просить "залиш мені сон". не можу, не хочу, писати я хочу... занедбане слово, рима крива, більше не […]

біля дому лавка історії згадка можливий кінець невідома є назва кожної пари неможлива кількість історі у парку звичайні розмови закохані пари історії які закінчились гарно скільки поглядів бачив цей двір? як давно тут світло горить? чому все це лише одна мить? хто колись був в історії гарній, хтось […]

лінії в блокноті, хаотичні наче зорі. так задумано, однак не буває хаотично, все на місці. діло в баченні картини. бо кожен розуміє те, що він колись вже відчував, чи те знайоме, що колись мав. і кожен бачить інший штрих, іншу тінь серед рядків. та десь в неоновому небі […]

народженні в день спільний для нас. розділяє нас лиш років час. і дивне питання стає поміж нас: "хто ми для нас?" а й справді, у нашій всій мові немає такої лексеми, яка б пояснила нашу з тобою дилему. ні, ми не рідні, ми не брати чи не близнюки, […]

проза в них була навмисна, тільки сонце, лише листя. тільки ми і лише світ. тільки море, лише сміх. в цьому світі все прекрасне, в цьому світі все красиве. в цьому світі є усе, є усе, крім тих людей, в яких проза справжньою була. справжньою назвати можна тільки, якщо […]

я знаю, що це того не варто. відчувала все, що знала. і коли розмови вже не оминути, кажу прямо, що вода то було місце сили. то був дім, емоцій вирій. кожен програш, перемога, все це у мені надовго. так, горіла, як одразу зрозуміла, більш не в силі, потонула. […]

усі кістки залишились на вічно в могилі поховання скіфів. усі підстави нашого перебування впевнено залишились в землі, ніхто тебе і не згадає, сказали раз мені. згадають, розкопають і знайдуть. у смерті тіло теж було, та не знайшли його, було. залишаються усі, без оболочки, без краси, лиш наш скелет, […]

засинати з мрією у серці, засинати з жагою в очах, щось змінити. душа одна. зірка з неба, коли пада, стає прекрасною. я знаю. я бачила на власні очі, як збувається мета. я бачила багато сліз, пролитих за невдачі. я бачила багато сліз, що були того варті. я чула […]

проста розмова вирішить, зможе, саму складну та запеклу проблему. небачу я виходу з циклу емоцій, спокійна розмова - закляття пророче. кажеш на емоціях та все ж залишається, невідмєшся від слів. на таке усі ми маєм пам'ять яка піде до віків. краще сразу все сказати, тихо ласково вздихати перед […]