31
Туга й нудьга мене здолали, І смуток серце огорта. Ви мені дістались, Жалю до вас нема й сліда. А я тримав це в таємниці, Ні з ким ділитись не хотів. Ви нагадали матір вашу, Комфортно буде з нею вам. Всі ваші звички дуже хтиві, Набрид уже вам скромний […]
Міфи тасеографії
Упало небо в філіжанку кави, Лягають зорі на блискуче дно. Я відкриваю в гущі нові глави, Шукаю в ній — між «буде» і «було». Там прокидаються забуті міфи, Там Одіссей шукає свій причал. Він мчить крізь темні води й хитрі рифи, Щоб розгадати в гущі свій фінал. З […]
Іскри і криця та сум’яття
Уламки в рядку — лиш пустий гуркіт грому, Ці списки, як мова німа і сліпа. Обірвані фрази, немов крики з трюму. Розсипані й знищені слів дзеркала. Ні форми, ні такту — струмочок холодний. Верлібр, немов розсип іржавих гвіздків. Він бродить у прозі, мов привид голодний, Не те і […]
Різноманіття
Грав у доміно ? Чорно-білі там кості... До перемоги шляхи в нім непрОсті, Та бУло би складніше значно грати Аби багатобарвні кості взяти. Багато кольорів ускладнять гру: Червоне з синім скласти не пасує. Зелене 5 і чорне 5 - стій-но, тпру! - Така багатомірність нас вполює. Суспільства і […]
Моє цунамі спить у банці з медом
Стихія скована в тюрмі скляній, колись трощила і ковтала скелі: мов муха, що застрягла в бурштині, — цунамі спить у золотій купелі. Скувала лагідна густа смола вали скажені, що збивали піну. На дно тягуча ласка затягла і кожну клятву, і мою провину. Сховались в кристалічний моноліт, зацукрувалися гріхи […]
Війна півня
Ще темінь світ до ранку не пускає, а він кричить — ламає тишину: проклятий півень горло надриває — із тишею та сном почав війну. Немов спокути за провини хоче, чи повернути совість за гріхи — він так завзято й пристрасно клекоче, що в шоці навіть небо та зірки. […]
Сила, що пробиває моноліт
Там, де каміння пам’ятає грози, де вітер розмовляє із пітьмою, печуть у жмені втомлені морози й вертаються наповнені весною. Шепоче вітер: «Досить. Не здолаєш. Тут навіть птах у вись не здійме крила». Крізь чистий лід зерно землі палає і пробиває моноліт ця сила. Ламались блискавки об ребра ночі, […]
Навіщо ?
Навіщо день розсипав срібні роси, Якщо їх вип'є спрагла тінь трави? І вітер заплітає сиві коси Старій вербі над плесом самоти? Навіщо грім у хмарах меч гартує, Який спалахує й зникає без сліда, А чисте серце вірить і мандрує За обрій, де очікує біда? Навіщо зорі вишивають небо, […]
Між небом і землею
Між небом і землею — лиш струна, Яка гойдає тишу золоту. А місяць, мов срібляста самота, Вплітає сиві нитки в пустоту. Між небом і землею плине час, Як річка, що не знає вороття. Пил зоряний спадає поміж нас, Мов вічність шле листи крізь забуття. Торкнеться хмара стиглого зерна, […]
Останнє прохання
Ви напишіть це на моїй могилі, Коли заляжу, коли буду десь далеко. І не журіться, будьте всі щасливі, На небо гляньте — там летять лелеки. Ви не журіться і пісні співайте, Співайте вголос, що є сили. Вночі без сліз на ліжку засинайте, Не згадуйте, як ви любили. Ваше […]
Ті, хто збирають зорі
Люблю з тобою, мила, я сидіти, І споглядати те, як котиться цей світ далеко в яму. Як ми лиш вдвох проти отих усіх, що зорі не збирають з неба, Таки збирати йдем удвох, Не чуючи нікого взаді себе. Чому так чує серце моє — Не знаю, як це […]
Ті, хто збирають зорі
Люблю з тобою, мила, я сидіти, І споглядати те, як котиться цей світ далеко в яму. Як ми лиш вдвох проти отих усіх, що зорі не збирають з неба, Таки збирати йдем удвох, Не чуючи нікого взаді себе. Чому так чує серце моє — Не знаю, як це […]
Згубила в душі
Вона тихо присіла на лавку, Заховавши долоні в рукав. Ліловий вечір стелився на місто, Наче хтось його пензлем писав. У каштанах губився вітер, Засинали поволі вогні. І здавалося — цілий Всесвіт Розчинився в холодній імлі. Поруч сів її пацієнт, Той, що кроки колись забував. Той, що падав десятки […]
Втрачаємо завтра 12.03.2022
Нам так страшно... Втрачаємо завтра. Задихаємося, відчуваючи лихо. Ігри закінчені в житті-театрі, Ми прокинулися від вибухів. Життя як сон-нескінченним здавалося. Ми прокинулися,тому радіємо. Нам для життя достатньо небагато, Якщо щастя сяє всередині нас. Радість черпали від теплого сонця, Але прокинулися від обстрілів, Нам для щастя достатньо віри, Віри […]
Втрачаємо завтра 12.03.2022
Нам так страшно... Втрачаємо завтра. Задихаємося, відчуваючи лихо. Ігри закінчені в житті-театрі, Ми прокинулися від вибухів. Життя як сон-нескінченним здавалося. Ми прокинулися,тому радіємо. Нам для життя достатньо небагато, Якщо щастя сяє всередині нас. Радість черпали від теплого сонця, Але прокинулися від обстрілів, Нам для щастя достатньо віри, Віри […]
Мені б знання
Мені б знання, що добре все з тобою. Що під ногами бите скло не ріже. І не приносить голуб щось нове і свіже, Що з ніг збиває від тупого болю. Мені б знання, що твої крила Не піднімають попіл на важкій дорозі, Що забиває груди і дихнуть не […]
Біля Стиру
Тоді дощ по рукам розтікався І волосся промокло наскрізь Ходивши, він усміхався Горем розбитий, один Стікало обличчя і горло А дощ зупинитись не міг Він йшов нічними алеями Одному побути волів. І дивитись йому було любо На заспаний, темний Луцьк Він дивився на річку і думав Дістававши цигарку […]
У деякі ночі моляться
У деякі ночі моляться, А в деякі люди плачуть. У деякі ночі рани гояться, А в інші — помирають. У деякі ночі очі сяють, В деякі будуються плани. У деякі за слабкість лають, А інші потрапляють в капкани.
