Українські вірші

Вели коня старого на забій крізь ранній сон байдужого села. Цвіла ще памороззю ковила над путівцем, що вів на водопій. Не порошив іще замерзлий шлях, ще промінь пробивався крізь туман. День у село заходив крадькома, ступаючи нечутно по полях. Хвилини-кроки кованих копит стискали тишу обручем тривог. Буденно починався […]

Сотворіння борщу я б назвав ворожінням, щоб листок до листочка, все вчасно і все до ладу. Чари сонця й землі усмоктало коріння, щоб не втратили люди записане їм на роду. Із пестливих долонь землелюба-трипільця запліднилася нива зерном україноєства. І, заливши ріллю сонцекров'ю по вінця, уродила народом на тсячолітні […]

Я проміняла життя на роботу На графік, дедлайни й звіти, Я забула, як пахне свобода, Як вільно уміла радіти. Мій ранок тепер без обіймів і кави, Я все не встигаю — спішу, здоганяю Від втоми — ні слів, ні емоцій, Лиш тиша - кімнати порожня Мої мрії зависли […]

Серпневістю розпечена блакить вже хмарну білосніжнісь розчинила, на жовтих білосніжних хвилях далекий горизонт тремтить. Дрімають в нерухомості поля, безвітряно, не порошить дорога. І полуденно сонячна знемога нечутно і невидимо лягла. Чоло замагле витер селянин, відчувши смак достиглості зернин, та запах жнив знайомий і тривожний. ...Прим'яли до землі червоний […]

Виявляється, що я утаємничено у буденностях щодня чекаю вечора. І не розгадаю -- звідки він спливе щораз в чорно-білий світ рутинного і звичного. Поскидає маски, позмиває вдаване, витре білозубу цвіль нещирих усмішок. Замість них обличчя розфарбує старанно, і в очах запалить мерехтливу гру свічок. Барвами мінливими вогнів неонових […]

Вітаю всіх із Новим роком я, Це буде рік Червоного коня, Стихія у якого – це вогонь, Долоні піднеси свої до скронь Задумай, що бажаєш в Новий рік, Забудь незгоди, що були торік, Хай мрії усі здійсняться твої, Щасливими хай будуть твої дні. Нехай у рік Червоного коня […]

Поволі усміхнись, і в дім. Розлив глухої темряви, що сліпнуть очі. Та рим ознаки вже в строфу лягли під час найдовшої у цьому році ночі. Спроквола усміхнись. Цей круговид під кригою озер та сніговиці... Десь одинокий потяг заблудив і крик його мені неначе сниться. З-під крану краплі відсікають […]

Функціонує світ весь по тарифам, Де кожний крок виміряють в грошах. Й є Той, хто діє не по схемах, цифрах; Його безлім завжди в наших серцях. Нам не потрібно знати всі паролі, Мати фінанси, щоб поповнити пакет. Він допоможе, коли ти в неволі. Казковий пише Бог тобі сюжет. […]

Військовий час у нас в країні Мама плаче і чекає сина І ракети знов летять по Україні Та ми тримаємось,бо ми єдині Знов тривога кричіть нам біжіть І крики поранених стихають щомить Ми тримаємось відбій прилітає І знаєм перемога нас вже чекає

Я не знала, як так вийшло, що під крилами моїми з гнилі розквітала вишня. Вишня плакала ця, мерехтіла, жодного з плодів сих не вронила. І настільки солодко й гірко Біллю-хниканнями ранок їй вкривати, Що гілки ті тонкі в крила навтикала, Розриваючи судини, м'язи вскрила. Холодом спини сплетіння обіймала... […]

Серпне, серпне Що ж з тієї ти пустечі маєш? Серпне, серпне Нащо ти пустого м'яса лаєш? Чом сухими травами ти душу переймаєш? Я хотіла бігати, літати, Білими вітрилами зіницю неба наздогнати.. Ти ж мої емоції, наснагу Скоро у гербарій вклеїш. Серпне, серпне Чом нема бажання в світі? Я […]

Як же я хотів забути все, що було всі ці дні — твої руки, карі очі, які постійно бачу я у сні. Я не відчував, а тепер і не відчую те, що було в нас з тобою. Як же я хочу забути все, що було всі ці дні. […]

І повсякденності тортури мене з'їдають. Чи відголоски то натури кохання до життя мене лишають? Мистецтво знов солодкий танець пропонує, Бузком прикрашена довга коса. І сумніви поза вікном тина. Чи варто стрибати в глибоку яму? Коли розчарування нагніта, А тимчасовість залиша лише звичайну втому, Синцями під очима покрива. Я […]

Весняний дощ, роки туманів, Асфальти вулиць тепло обіймали. Обличчя в краплях, сон в руках. Колись ми жартуватим без обманів- Сьогодні в танці на похоронах. Мене вкрадатимуть очима хмари, Нарешті погляд свій потроху опускали.. Заплакатимуть ніжно у містах І тихо спатимуть озера на вустах. Пускатимемо човен у калюжі, Залишим […]

Павутиння на сонці та пил. І твій образ в тіннях заховання. Плине‌, плине‌... Під корінням сух. сосен сховався І тканини людей щипає. Чому журиш-но й від мене очі Я тебе-но, дитино, зігрію, Як мільйони таких же корочок Від розідраних ран людей. Мов пошкряблені скриньки з металу Від яких […]

Життя сенс, чи ненайскладніше в світі запитання? Яка мета цього бездумного ганяння? Для чого я себе щодня ганьблю? Бо інакше зрозуму зійду? Життя це пошук свого раю? Чи задоволення чужого взору я жадаю? Кожен мислить як напхати, що попало, в мішок, що звати душею, звичним стало. Але я […]

Тінь, зовсім іншого образу Як тільки сонце трохи сховається за посадки хрущовок, Коли опустіють більшість офісів та фірм, працюючих до 5ти, І завечоріють в голубий та гіпсово-білі фасади Центрального кафедрального собору Ти повернешся з дому Я ждатиму, в сумці бримцяють ключі Це сумські тайні сповіді А інший образ: […]

Худа фігура виринає, З ясних, цнотливих снів. Бліда, холодна дівчина, Із сірих світочів - вогнів. Осквернена, заплакана вона, Ласки не осягала, скитиня. Неначе знівечене цуценя, Крижаними степами горіла. Вскликати мертву постать - Не дано у бутті мені, Хоч у сні пригорнути зміг, Безпорадню подобу навесні.