Українські вірші

Немов живемо в різних ми містах Але знаходимся в одній столиці Скільки ж він її шукав на вулицях,мостах Але знаходив тільки уві снах,та наодинці Він забував її навмисно,спеціально та свідомо Невдалим жартом Київ змусив їх зустрітись Для чого?-Ім було це невідомо Та від «пʼяної вишні» вони змогли б […]

Що може бути сильніше того Як чекати і терпіти всі роки Сам не знаю чого Твоя хвороба в моїй крові навіки Я хочу цілувати скрізь рядки Та чути подих,твій парфум Чому вночі мої здіймаються думки Та йде поміж легенів струм Я хочу все забути Насип із горкою отрути […]

Мы персонажи и заложники себя Мы создаём свой мир и всё теряем Не по своей вине И не по вине чужих , мы просто роли Всё возможно Но сад цветов зачем и кем мы заменяем? Теряемся мы там без следа и зачастую навсегда Сегодня начинаем день без слов […]

Идём мы к бездне и во тьме Ведь я в твоих глазах не замечаю Ни ласки Ни любви ко мне Одно я знаю-я скучаю Скучаю так,что сводит вены Скучаю так,что стынет кровь И между нами килилометры Пускай хоть шёпот Ноты ветра Несут тебе Мою усталую любовь 2019

Кохання-вечеря, Кохання-в ванній свічі Кохання-Одеса. Кохання-цілувати, доки вона спить її плечі. Люди казали б-ми пара. Але ми навіть не встигли стати “ми”. Тільки два страхи, що цілувалися ночами і шукали спасіння в тишині Я сподіваюсь і вірю, що вона вже забула прибрала мій запах із подушки, стерла голос, […]

Ты знаешь,я март впервые полюбил Там танцевали мы на холоде впервые ты знаешь,ночь 11 я б ещё разок прожил Ведь начали тогда, наивные, какие же простые… Ты знаешь,на концерт с тобою бы еще пошёл Где «опіки» останутся как силуэт Цветок тогда не просто так зацвёл Теперь я знаю,чей […]

​Полотно — звичайний чорний квадрат, Замальований різними фарбами. Я втомилась від нанесених втрат, Від думок, що пролазять,як атоми . ​І ці частки тривоги не витру ніяк — В’їлися в шкіру, мов пил від дороги. Це не просто малюнок, це зламаний знак, Що його називають покликом долі. ​Полотно завжди […]

Застигли сльози на морозі І все чекають на весну. Моя душа в крихкій облозі, От-от і більше не знайду Свій шлях, спокутаний гріхами, Ту радість, що дарує мир... Загублену недбалими вітрами, Покинуту і зослану в пустир. І нехай зі мною поряд Будуть думи і пітьма. Відшукаю рідний погляд, […]

«Досить для кожного дня своєї тривоги». (Мт. 6:34) Привіт — я сказала це понеділку. Душа обгоріла від філософських розмов. Я злякалась — падаю стрімко, Розбиваюсь, здаюся в полон. Привіт — це вже до вівторка. Здається, вже краще мені без турбот. Замотала бинтом побиті колінка, Та кров усе просочує […]

Минає все у цьому світі І біль, і смуток, і печаль, І ти не згадуєш щомиті Те, що тобі безмірно жаль. Минає радість і скорбота, Минає віра і краса, Минає доброта й турбота, Хоча й бувають чудеса. Це диво-дивне не минає І не зникає, певен я, Це диво […]

Я проміняла життя на роботу На графік, дедлайни й звіти, Я забула, як пахне свобода, Як вільно уміла радіти. Мій ранок тепер без обіймів і кави, Я все не встигаю — спішу, здоганяю Від втоми — ні слів, ні емоцій Лиш тиша... І тінь, що повільно минає. Мої […]

Навпіл розірвані вітрила і знову жодного рядка. Поламаного неба брили несе від берега ріка. Під тягарем гріхів забутих, які згадав і пережив, серед снігів брудної смути і нагромадження крижин. Хоч дозріває він щорічно, вода у забуття несе, як у віршотворінні вічнім прихований словами сенс. Німотно у воді буремній […]

Туман підступно криє повороти, лягає сиво на долоні площ. Чому такий холодний він на дотик цей ранній дощ... Крізь сито хмар стікають покраплинно секундами години рік у рік. Вже не один із них за обрій сплинув, та я не звик... Не звикну до заплаканого неба, до монотону сірого […]

Вогонь горить далейдоскопом барв, мереживом фігур і форм незвичних, завихреними рухами примар у ритмі танців диких, екзотичних... Десятками років у світ рослин вливались сонячні рясні потоки. У дерева інформаційний плин лишався в пам'яті на довгі роки. І полум'ю дарована лиш мить і шанс лише один неповторимий - воно […]

Ультрас, це не просто покричать, а це всього себе віддать. Підтримати так щоб кожен памʼятав, сагу, як НУБіП перемагав. Кричимо за відвагу та честь, та зрізаємо з суперників шерсть. У столички стоїмо за плечима, вболіваєм палкими очима. Та стаємо ми сімʼєю величною, так ми всі різні, від цього […]

Нас літаки розносять крізь тумани, і потяги під нами стугонять. Та білі плями ми шукаєм марно, в науці вже нема таких понять. Стомився світ народжувати диво, примхливість розуму не має меж. Та знову ми женем понад обривом коней у екстремалі. Але все ж... Ні шал новин, ускладнення застуди […]

28.12.2025 1404-й день війни Уповзає 25 - й, Рік зеленої змії, Швидко мчить на її місце 26 - й, на коні. Не змогла зелена змійка Нас до Миру привести, Та всерівно ми їй вдячні, Бо сильніші стали ми. Нашу Мрію в свої руки Беремо негайно, Робим все від […]

29.12.2025. 1405-й день війни Землетрус в росії, У кремлівській хаті, Трусять царський трон Їхні же магнати. Трусяться самі, Та іще й бояться, В них вже скоро зовсім Статки скоротяться. Та в кремлі володар, Міцно закріпився, Всіх боїться сам, Й добре захистився. Трон свій віддавати Наміру не має, Його […]