59
Ось я стою такий пихатий перед тобою, такою смиренною. І бачу тварюку в подобі Бога, а ангелок чіпляє собі роги. Ось ти мовчиш, а руки ціпеніють, а я базікаю і від тебе балдію. Ось ти готова, підіймаєшся й ідеш, а я шкодую — закоханий без меж. Ти дражнишся, […]
58
Буває, що в звичайний день милуюсь лірикою інтимною, і автор пише, на мій погляд, так просто, дурно і наївно. Потрапивши під владу чар, ним рухають лише інстинкти, і жертву вабить ідеал, а ідеалу так противно. В бідоласі геній починає, гребти від берега до хвиль, та жаль, в запалі […]
57
Ти впізнаєш мене і впізнаєш мій голос, серед білого дня, біля райських воріт. І тобі з висоти все здається так просто, а мені без тебе не дається легко. Але я мушу бути сильним, хоч і важко збагнути, як ти можеш спокійно без мене там літати. Сходами до раю […]
56
Коль ти вирішив сам зійти в могилу, щоб ніхто не плакав за тобою, ти володієш незвичайною силою і навряд чи хтось впорається з тобою. Нехай кожному здасться так складно народити, виплекати, віддати й провести, але я то знаю, що тобі навряд чи можна розцвісти й, не побачивши дива, […]
55
Себто розуміти так: я не жадаю вашої плоті і не бажаю вашого тіла, — та, я клянуся, й близько не було, ви просто все не так зрозуміли. Слухати варто було уважно й забути все, що так довго кортіло. Кволість природи за нами знехтує: сіпати, бігати, стрибати і мріяти. […]
54
Не впади зі скелі необачно, коли мені парні квітки, я покидаю світ цей тлінний, подарують усі, а з ними й ти. Не віддавайся допитливим знакам, що їх кидає кожен підряд. І не прислухуйся до докорів, що посилає чийсь там погляд. І хоч твій день уже не такий, як […]
53
Глухий як риба, онімів, забувши шум звучань потьмяних, красі твоїй не заспівавши, я про тебе мрійливо тужу. Я не відкриюся нікому в усіх бажаннях нездійсненних. Відомо Богу лиш одному, багато в світі навіжених. І у відчаї, і в мріях, в пустелях дивних ароматів, я відкриваюся вам у віршах, […]
52
Ти не зірвись, мій ангол ніжний, назустріч тьмяній пустоті, коли покину світ цей тлінний, не йди за мною по путі. Прошу, не будь на самоті, розслабся в морі суєти. І не стрічай таких же бідних, таких нещасних, як і ти. Забудь скоріше наше місце, і не стрічай сама […]
51
Легко іншим інших любити, любов до тебе — важкий подвиг, і жертвам, що пали від любові до тебе, я пам'ятник спорудив би. Ти то два місяці мовчиш, то рік без угаву балакаєш, нестримно на людей кричиш, а після зовсім затихаєш. Історію моєї любові не описати добрим словом, і […]
50
Моя любов мені сказала ні, і я паскудно й довго чувся винуватим. Мені здавалось все на висоті а залишився сам босий і голий І я пустив любов я ж не тюрма для птаха. Навіщо здався їй старий й дивакуватий. я ще не раз чув ні, пускав їх й […]
49
Холодною осінню під запах груш і яблук, свистять по казанах рагу і плов. Тріщать дрова в печі, на кухні стигнуть страви, і ти тріщиш, не подаючи хліб на стіл.
48
Завірюха гралась, кидаючи в лиця зорі, звичайний зимовий сірий день, звичайні саскачеванські морози... дай Боже, мені закохатись в цей день.
47
Шукав твої рани на руках Шукав твоїх ран на ногах Моляться руки до неба Душею вже був в небесах Потайки шось таки тримає шось до землі таки тягне щось мене тут таки держе серце, як завжди серце. переклад ,Jak zawsze, Яна Твардовського.
46
Я милістю чужою вкрай замучений і даром незаслуженим стомлений, увагою надмірною упоєний, добром повалений — як битися із ним? Я загнаний в кут надмірною опікою, до краю ситий, словом п'яний вщент, та в ту ж хвилину не здаюсь калікою, і кожен рух в свободі миготить. Як мститися тому, […]
45
І сльози мої раптом обернулися сміхом: я натрапив на її фото через чверть століття.
44
«Охолонь, малюк!» — ви чули хоч разок від дівчини, на рік чи місяць старшої? А через десять років погляд її згас, і вигляд, і окрас стали смирнішими. І жалості твоїй не буде місця, коли дівчат навколо буде море, і в морі цьому ти акула, небезпечний. О, не майся, […]
43
Це було вісімнадцять років тому, а я й досі пам'ятаю запах ваших парфумів. І ловлю себе на сенсі ваших слів, що сколихнули світ до самих підвалин. Драпування, тюль і блиск піриту, свічки, канделябри та іриси. Було все чудово в той наш вечір, та прекрасніша за все — лиш […]
42
Ти до такого і не звик, і забракло твоїх сил, на грудях стоїть підбор, ти повалений з дня до ночі. Полюбив — тоді звикай, рот і слів не розпускай, ти герой, ти ж чоловік, є на все своя причина. Хто літав — тепер повзи, хто кричав — тепер […]
