Впіймати тишу
Впіймавши тишу за крило на склі, Коли нічні сковзкі бетонні вежі Заснули в попелі, в густій смолі, Я розтягнула вутлі її межі. Вона була як ртуть, як мокрий лис, Що дихав м’ятою в мої долоні. Її хребет під пальцями провис, Застиг вогнями на німім пероні. Я вкинула трофей […]
Я зникну?
Невже я зникну? Світ закриє очі? Вже не почую галасу пташок? І сон крутити перестануть ночі, І стихне світ нечитаних книжок... Невже мій попіл стане просто клеєм Для вже розтрощених скляних розмов? І час ковтне мене м'яким єлеєм, Перетиратиме кістки знову і знов... Застигне сріблом ртуті на підлозі, […]
Ціна за кулі, що вже промайнули
Годинник ріже вечір без ножів, Цілує осінь холодом у скроні. А в кулаці — лише замерзлий гнів І попіл, що зостався на долоні. Ми так ретельно пестили свій страх, Своє скляне, тонке, вельможне его, Що не помітили, як на мостах Дощ змив сліди останнього ковчегу. І тане звук, […]
Струси земні, що підносять свідомість угору
Буря кипить в порцеляні, крізь запахи кави, Кришаться чорні масні тектонічні пласти. Крапля, що пальці пече аж до болю, мов лава, Палить мости, які я не встигаю звести. Шторм пахне терпким медово-гречаним полином, В піні його закипають полярні сніги. Час перестав бути тихим сповільненим плином — Б’ється об […]
Початок
Серпень лишає на травах бурштинові кроки. Осінь відкрила пошарпане часом вікно, І зазирає у літні сади і затоки, Пальцями вітру торкає останнє тепло. Ранки вже гріють не промені сонця, а кава. Зорі вервечкою падають в спалену ніч. Вперто тримає тепло ще вечірня заграва, Гуси розносять по небу до […]
ОБІЙМАЮ
Обіймаю очима, що бачу, Не втомився мій погляд ще, ні, І хатину навпроти, як дачу, І хмарини, що виснуть хмурні. Обіймаю квітник і садочок, І фігурки усі ті чудні́, І алеї між ті́ней шматочок, Виноградні де в'ються кущі. Обіймає ще погляд машини, Й недалекі фігури людські́, Йде-крадеться позаду […]
Що сяяло колись немов кіно…
Світ раптом вицвів, як старий екран, Де замість фільму — сіра пелена. Розвіявся із сподівань туман, Лишилась тільки тиша крижана. З ілюзій вже осипався фасад, Зів’яли квіти в горщиках скляних. І внутрішній, колись яскравий сад, Тепер — склад меблів, ламаних, чужих. Слова котились, наче доміно, Та жодне не […]
ДО ТЕПЛА Б ДОТУЛИТИСЬ
Політа́ти б хмариною в небі, Назбирати букети зіро́к, Більш нічого мені і не треба, Позитивних лиш тільки думо́к. Постоя́ти край хвилі, піймати, Розгубити ті краплі в піску, Боже милий і Божая Мати, Невже так я багато прошу́? І до осені знов зазирнути, В розмаїття нові́, у туман, Доторкнутися […]
* * *
Вже день змінився, скоро осінь, Передчуття якесь сумне, Пташки всі наче безголосі, Хмара вповільнено пливе. Змінився й вечір, зріс у часі, Спокійно сутінки плете, А у кімнаті, наче в класі, Вже інтернет урок веде. 15.08.2026. Ганна Зубко
І серце, як порожній магазин
Як злили мрію в раковину ночі, Вона пішла по трубах, мов бензин. Тепер палають пластикові очі, І серце, як порожній магазин. Вона цвіла, як кактус з порцеляни, І пахла струмом, нафтою, вогнем. Тепер потрощені скляні мембрани, У рани влитий липкий штучний джем. Замість ідей лиш гуща в чашці […]
Не вирушили разом під дощем
Гординя пахне димом і вапном, Вона будує стіни — не мости. Страх тулиться за блимаючим склом, Розсипалися в пікселі листи. Підносили своє уявне «я», За золото з фольги вважали бронь. А повз ішла нестримана весна, Та душі не торкнула — згас вогонь. Тепер у серці лиш полинний щем […]
Не вирушили разом під дощем
Гординя пахне димом і вапном, Вона будує стіни — не мости. Страх тулиться за блимаючим склом, Розсипалися в пікселі листи. Підносили своє уявне «я», За золото вважали з фольги бронь. А повз ішла нестримана весна, Та душі не торкнула — згас вогонь. Тепер у серці лиш полинний щем […]
Там космос розчинився у воді
Із сонма зір застиг скляний оркестр: Ряд білих клавіш — краплі порцеляни. Крізь ночі ллється звуків тихий плеск, Лишаючи на небі світлі рани. А знизу плесо — сонна срібна ртуть, Ковтає тих мелодій спад та зльоти. І на глибинах, де соми живуть, Вже чорні клавіші складають ноти. Там, […]
Донести до позиції
Десять кілометрів під важким рюкзаком, У повній броні, крізь липневу спеку. З водою і провізією на плечах знов і знов, Де смерть на шляху виглядає здалеку. Падаєш у пил під тиском неба й землі, Коли знову над головою гудуть ворожі дрони. Підводишся й ідеш у цій страшній імлі, […]
майже святі
Нас більшість у дитинстві похрестили, За нас цей вибір «вищі сили» зробили. Котрі себе правами наділили, Та діяти по-Божому не всіх навчили. Газлайтинг, булінг, прояви аб'юзу — Нам є чим здивувати ввічливість Союзу. Живемо цілий рік собі чудово І не зважаємо ні на чиє ми слово. Та до […]
Космічне одкровення
Зірками всіяне рядно Крізь ночі дивиться на нас, Прокручує німе кіно Стискаючи у жилах час. Удень це зоряне сукно Стає глибоким синім дном, Де сонця вогняне крило Стікає золотим вином. Космічний сизий пилосос Змітає тіні у кутки, А неба вивернутий торс Виштовхує у наші сни. 18 серпня 2026 […]
В похмурому гаю зозуля кувала
В похмурому гаю зозуля кувала, Комусь довгі роки вона обіцяла. А поруч, в окопі, де тиша німа, Солдат молодий, в якого життя вже нема. Він вчора ще мамі писав: «Я повернусь», «Ти тільки молися, я скоро примчусь». А сьогодні зозуля кує і кує, Та тільки солдат той уже […]
Рано чи пізно…
Рано чи пізно настає той час, Коли шляхи розходяться враз. Ти йдеш вперед, і я іду теж, Думаєм — зустрінемось ще десь. Але відстань росте між нами щодень, І те “потім” тане, як димний тінь. Ми вірили — це просто пауза, не кінець, Що доля нас знову разом […]
