Українські вірші

Живу без заздрості Ціную простоту Люблю свободу Поважаю чесність В брудних реаліях Шукаю чистоту В холодних зимах Виглядаю вЕсну. Ловлю тепленькі Сонця промінці Ношу у серці Ніжності і ласку Пишу душею Вірш на папірці Люблю життя І досі вірю в казку. Така наївна трохи І смішна Яка вже […]

Я нікому не хочу лихого Я живу , як то чую серцем Прислухаюсь до нього , німого Коли ж врешті воно озветься Я не хочу нічого чужого Що призначено не для мене Я так довго просила у Бога Заспокоїти серце шалене Я так довго просила про спокій Замість […]

* * * Я хочу жити. Просто хочу жити! Кохатись в літі, Грітися в зимі І на майбутнє щоб не ворожити , І за минулим щоб не плакать Ні. Я хочу жити! Вірити у завтра , Складати плани десь на вихідні ... Не знати Що десь гинуть там, […]

Серпень. Остання сторінка літа Дощами вмита ,сонцем обігріта . Нехай же буде радісна вона Висока ж бо заплачена ціна За літо це... За кожен наш світанок - Хтось у окопах зустрічає ранок. За мужність їхніх подвигів без ліку, Я буду вдячна кожному до віку ! ______________________ Гортай сторінку. […]

По небу ніби хто розмастив брудні акварелі Похмурий пейзаж .Буденність .Середина літа . Сьогодні Бог відключив сонячні панелі , Парує Земля вчорашнім сонцем зігріта . А час так біжить непомітно , невпинно і грізно, Твердою рукою розклáде усе по поличках , Почати Жити ніколи не буде пізно . […]

Твій подих на шкірі Цілунки у шию Бажання по венах Душевне злиття Вуста божевільні Своїми накрию Солодкої миті Палке забуття Тебе я впізнаю Між тисяч прохожих Мене ти відчуєш За сотні морів Вогонь що між нами На інші не схожий Він гаснув і тлів Але все ж не […]

За все вже сплачено Ти чуєш? І не смій Мені казати ,що комусь я винна. Давно пробачено. Забуто. Боже ж мій... Давно зробити так була повинна. Я болем заплатила за любов. Безсонними ночами за довіру Коли образи розпікали кров Я заздрила пораненому звіру. За все вже сплачено. Сповна […]

Кожного ранку збираєш себе із уламків. Шукаєш ту віру,якої давно всі зріклись . Давно зруйнувались в душі всі повітряні замки, Ти більше ніколи не будеш така,як колись... Новини із фронту щораз накривають жахом. Із кожним померлим героєм вмираєш сама. Шукаєш ресурси,аби не поїхати дахом, А вибір великий - […]

Приємно. Як імбирне печиво, Як пташиний спів, Як срібне мереживо, І промовляння слів. Як цвіт вишневий, Як золото днів, Як сонце серпневе, Як подих вітрів. Тебе кохати... Приємно... Мені.

Промені сонця, літня загра'ва, Тепло обіймає долоні землі, Ранкова роса обернулась на небо, Пшеничні поля постають з дрімоти'. Ранки наповнені співом пташиним, Дні набирають жаркої ходи, У неба безмежного синя держава Вкриває поля, і ліси, і сади. Пахне суницями, м’ятою, сіном, Ластівка в небі малює петлі', Вітер несеться […]

Ти казав: "Не сумуй" Ти казав: "Не зважай" Ти казав: "Посміхнись і на небо поглянь" Обіцянки — цяцянки, А між нами — мовчання, Ти був поряд у снах, А в реалі — чекання. Не піду за тобою, навіть у сні, Без жалю за тим, що згасло в імлі. […]

А в замкнутому колі Час минає швидко. Загальні справи,поглинає бит. Та все ж в жітті є милий лучик світла Та висточить наснаги це світло донести. Нести крізь біль розчаруваній Крізь темряву,що поглинає дух Надією великого кохання,до всесвіту. Що є наш вірний друг.

Як описати це словами, як передати відчуття? Він загоїв душевні рани — просто прийшов в моє життя. В моменти розпачу й падіння, в хвилини слабкості й страху, він поділив мені терпіння, немов відвів усю біду.

Як описати це словами, як передати відчуття? Він загоїв душевні рани — просто прийшов в моє життя. В моменти розпачу й падіння, в хвилини слабкості й страху, він поділив мені терпіння, немов відвів усю біду.

Люблю дивитися на на зорі вони не зміні людини дивляться у небо там нема брехні і злоби вони не зміні лише міняють шлях вони дивляться за нами як ми міняємось з роками як мрії наші не з гасені пробуджують жагу ми йдемо стрімко у перед коди ми майже […]

в війни реаліях далеко від хати рідної втікать комусь не треба й триста років, що вдома коїться, і знать хтось зсередини з болем в серці від одинацтва загніває тоді як інший, як із мрії, щодня в чужині проживає   чийсь син на фронті за свободу країни в муках […]

Приходить вечір, тиша, спокій, Сидиш в окопі, в бліндажі. Не до кінця ще розумієш, Навіщо тут, і де межі. Летять ті "КАБи" і ракети, Гуркоче бій десь віддаля, Працює тихо міномет наш, Земля що кличе: "Я твоя!". Усі ми юні, всі красиві, Що мали б жити і цвісти... […]

Кохаю тебе я безмежно, і щиро, і вірно кохаю, Як жити без тебе тепер — я, здається, не знаю. Ні сну, ані щастя без тебе вже більше не бачу, Скажи, твою посмішку коли я побачу? Не можу без тебе я бути, моя: це ти знай. Із серця мого […]