Бій без правил
Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]
Бій без правил
Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]
Ранок
Зникає ніч — на обрії світанок вкриває землю світлом і теплом. І день новий, немов легкий серпанок, торкає вікна сонячним крилом. Ще сплять сади у росах і тумані, ще мріє місяць тихо в вишині, та вже світліє простір поміж нами, несе з собою день тобі й мені. І […]
Побачить світ
Хай чує світ, що спить у теплих шатах, Поки від вибухів здригається земля: Тут у підвалах помирає мати, Слізьми історію малює там дитя. Тут чорний попіл замість білих квітів, І замість площ — розстріляні серця. Ми змушені у пеклі цьому жити, Де звірства не знаходять вже кінця. Побачить […]
Смерть
Коли приходить час і гаснуть звуки, І тінь лягає на розмиту грань, Ховаються тремтячі кволо руки В полон порожніх, марних сподівань. Приходить Смерть буденно, без вагання. Там не коса, не морок, не імла. Там дзеркало твого єства й палання — Усього того, чим душа жила. Вона вбирає все: […]
Друге дихання
Коли руйнується твій звичний світ, Зсипається остання позолота, Згорає до коріння пустоцвіт, Засмоктує із розпачу в болото. І думаєш, що знову втратив шанс, Хапаєшся за скалки і минуле, Та у руках тримаєш лиш аванс Ілюзій, що давно уже поснули. Подеколи, щоб скинути ярмо, Потрібно все віддати до останку. […]
Привид
Вітер виє, мов звір уночі, Сіра тінь лягла на поріг. Ходить тьмою й шукає ключі, Той хто душу продав — не зберіг. Слово чорне — тягуча смола, Впало тихим прокляттям на дім. Де колись любов розцвіла — Тліє попіл, і їсть очі дим. Бродить світом непрощений прах, І […]
У садочку
Вийду я на ганок, Вишня біля хати. Простягає гілля, Наче дві руки. Вкриті білим цвітом, Як та наречена, В червні будуть в неї, Червоні синочки. Ось поряд із нею, Яблуня щаслива. Щиро розкидала Над двором гілки. Чого б не щаслива, Як той рік родила, Досі гризуть сушку, Маленькі […]
Вічний прибій
Грають хвилі біля моїх ніг, Донести до мене щось хочуть. З радістю я б їм допоміг, Що вони мені напророчуть? В моря даль утікає мій погляд, Там, де сонце із хвилею грає, Промінців золотиста зграя Мені проблеском промовляє. Утечу я з хвилею вдалину, Позабуду про всі незгоди. Берегу […]
Мій Монблан
Доторкнутись я до тебе хочу, Та відчути міць твоїх плечей. О, які вони широкі наче крила, Я не зводю з них своїх очей. Я притисну твої мужні груди, Мов два пагорби вони стоять. В них вся міць твоя, мій любий, Я щаслива їх в руках тримать. Я спущуся […]
Фенікс
Тривога, тривога і знову тривога Війна у наш дім прийшла Вже довго не відступає вона Калічить, вбиває, та тривогами про себе нагадує. Ми не забуваємо, що ти є Ми не хотіли тебе знати! Тебе привели під під'їзд чи під хату, Та не хочуть назад забирати. Всім байдуже, що […]
Прощальний дотик запізнілих рук…
Ми розминулись в часі і в дорозі, Десь на пероні спалених надій. Я знову на знайомому порозі, Але цей дім уже давно не мій. Квитків нема, вокзали опустіли, І поїзд наш пішов у небуття. Шалено разом бути захотіли, Та запізнилися з тобою на життя. Тікали дні, мінялися адреси, […]
Майстер маніпуляцій
Він не бере до рук ні пензля, ні ножа, Його майстерня — люди й вразлива душа. Ущент розсиплеться упевненість на прах, Коли зростить він у душі тягучий страх. Він не лишає по собі брудних слідів, Направить впевнено туди, куди хотів. Вдягає маски, що пасують під момент. Для нього […]
Як розсипаний сніг на долоні…
Коли тиша говорить без слів, а мовчання — це заклик до дії, у тяжкій тиші линяних снів відчуваєш липку безнадію. Це мовчання не крила, а кліть, воно п’є твої вчинки, як воду. А чекання горою висить, давить плечі, мов брила із льоду. Ненароджений крок занімів, захлинувся у власній […]
Життя, відкладене на потім
Ми кажемо: «Зроблю це завтра», «Владнаю потім всі діла…», «Коли мине ця лихоманка», «Коли прийде тепла пора…». Ховаємо свої бажання У довгі скрині «до весни», Лишаючи на час той ранній Найкращі, найсвітліші сни. Купуємо красивий посуд, Але ховаємо в сервант. Шукаємо слушну нагоду Та ідеальний варіант. Вдягаєм звичне […]
Ти Місто
Ти місто — стоїш на Дніпрі, І дивишся ворогу в очі. І, як, колись Сталінград, Спиняєш навалу щоночі. Руйнуються стіни щодня, Будинки стоять розбиті. Кривава російська орда Спливає кров’ю щомиті. Вся сутність її, ось тут, У ранах твоїх і руїнах. Нам, вільним, не осягнуть: Як звір проріс в […]
Сенс життя
Думки як звалище життя, Шукаю в ньому золоті краплинки. Я знаю — то є сенс буття, Його шукати буду без зупинки. А якщо ні — навіщо все воно? Оте життя, мов сіре існування. Мине — не зрозумієш ти того, Чи справді жив, чи бачив ти світання? Життя горить, […]
Таргани
Думки лізуть, мов таргани Із голови моєї, Спритність потрібна, щоб не втекли — Щоб не бігти за нею! Тільки відволікся чи забарився — Думка вже зовсім не та. Глянеш на них — одні таргани, І в голові — суєта. Усамітнився, шуму позбувся, Здалось — настала пора Складати фрази, […]
