ЗІРВАТИ Б КВІТКУ
Зірвати б квітку... не зірву́, Тягнути руку не посмію В пахучі квіти, бур'яну, Красу ту божу не зруйную. Колись дитиною несла́ Додому з поля, лугу квіти, Сідав метелик, де бджола... Цього́ із пам'яті не діти. Любила квіти і люблю́, Тепер по-іншому, вже мудро, Не рву, в дарунок не […]
Останній раз
Останній раз — обоє про це знали. Наш спільний світ над прірвою повис. Лютують дикі та безжальні шквали. Вони штовхають у безодню вниз. В останній раз: ковзнув байдужий погляд, як спалах світла перед темним дном. Миттєвий подих — мов останній огляд, і вже межа за непрозорим склом. Ми […]
Усе минеться
Минуле пам’ять тихо збереже. І навіть там, де біль ще довго ниє, в душі колись стихає і живе не відповідь — а світло, що ясніє. І це минеться — так казав мудрець. Здавалося, що світ завис над краєм, і камінь на ногах немов свинець донизу тягне. Пекло вже […]
Мені снилися вірші
Мені снилися вірші — вони промовляли, Через слово в життя нові сили вплітали, Там світанки й заграви, відгомін весни, Там вирують бажання — розбуркують сни. Вони — ніжність і холод, що бродять ночами, Мої дивні світи, що летять між рядками, Через строфи із сну тиша в душу тече, […]
В моєму серці
В моєму серці — тисячі свічок, вони горять, висвітлюють бажання. Їх кожен спалах — крихітний місток між світом тьми і світом сподівання. В моєму серці — тисячі вогнів, вони горять упевнено, не тліють. Жаринки — як дарунки давніх днів, які в морози люті душу гріють. В моєму серці […]
Розмалюю писанку
Розмалюю писанку квітами й птахами, На Великдень в храмі освятять її, А разом із нею пасочку духмяну, Буде в нашій хаті справжній оберіг. В писанці маленькій і краса, і святість, Так смакує паска родині усій. І на серці в кожного невимовна радість, Славить нині Господа християнський світ. 2015 […]
Почуй, що промовляє тиша
Щоби почуть — не говори, Слова не скажуть більше тиші. Її послухай, помовчи — Звучить ця тиша ніби вірші. Не в звуках істина жива, Не в фразах, сказаних навмисне, А в паузі, де є душа — Мовчання душу не затисне. Послухай. Тихо посиди. Почуй, що промовляє тиша. Вона […]
Самотність…
Навколо — море людських тіл, Вирує, пульсом б’є і грає. Та в товщі цих безликих хвиль Самотність в серці проростає.
Життя, тримайся…
Мене зламати ніби легко: Скажи мені погане слово — І більш нічого вже не треба — Я зламана впаду додолу. Впаду, розслаблюсь, відпочину, А потім з силами зберуся, Подумаю якусь хвилину — І знову встану, підведуся. Нехай мене зламати хочуть — Та не ламаюсь я: лиш гнуся. Після […]
Потяг під назвою Земля
Мчить уперед між сотнями очей, Рве час і простір, мов папір, невпинно, По рейках днів, під перестук ночей, Де кожна мить — як станція єдина. Навколо сонця танець свій веде, Кружляє — їй назад шляху немає. А за вікном вагона час пливе, У купе — сміх, а десь […]
ЗІРВАТИ Б КВІТКУ
Зірвати б квітку... не зірву́, Тягнути руки не посмію В пахучі квіти, бур'яну, Красу ту божу не зруйную. Колись дитиною несла́ Додому з поля, лугу квіти, Сідав метелик де, бджола... Цього́ із пам'яті не діти. Любила квіти і люблю́, Тепер по-іншому, вже мудро, Не рву, в дарунок не […]
* * *
І дощ, і сніг --- усе в одному, У дні примхливої весни, Уздовж по небу, по хмурному, Гуртом вже хмари поповзли. Пливли із заходу до сходу, Позаду вітер, як пастух, Пірнали краплі ті у воду, Вкривався снігом тихо луг. 05.04.2026. Ганна Зубко
НЕМАЄ СНІГУ ВЖЕ
Немає снігу вже, нема, Не стало льоду, хвиля змила, Пора підсніжників пройшла, А я знов... снігу захотіла. Лише на мить,в долоню трішки, Щоб пригуби́ти, як колись, Тоді дитинство грало в сніжки, По сні́гу са́ночки несли́сь. Не тільки сніг --- лід хрускав в роті, Мороз підлазив до кісто́к, Стежки́, […]
* * *
Приємна тінь від лип крислатих, Приємний вітер залетів, Згадалась липа поряд хати, І кущ черемухи там цвів. Вони цвіли́ у різну пору І любувався, хто хотів, Хрущі гуділи, бджоли хором, І аромат дворо́м летів. 04.04.2026. Ганна Зубко
Між подихом вітру
Цей вітер знає, як мене назвати — Розносить крізь гілля моє ім'я. Я знаю, він думки вміє читати, Бентежить їх у трепетних серцях. Буває жаром обдає обличчя, А потім холодом — веселий друг. Для нього вмить вплітаються століття, Думки перевертає, наче плуг. Допомагав робити перші кроки. З ним […]
Не мова винна
Не винна мова Не винна мова — винні лише вчинки, Не букви сіють темряву й вогонь. Слова — це крила і основа думки, Душа вирішує: що зло, а що закон. Хтось ними ранить — і це не дрібниця. Хтось правду каже, хтось несе обман. Та мова — це […]
А чистого черверга
А чистого четверга Кожна хвилька дорога - Слід помити скрізь й прибрати, Писанки розмалювати. Готувати крашанки, З печі вийняти паски Та накрити рушником Вишиваним. І з добром Великодня зустрічати, Це чудове гарне свято. 2022 р.
Розправляє крила мить
Ну що ти сльози тут плюскочеш? Вилий із душі весь гніт. Глянь, який у тебе цвіт, Глянь — яка розкішна пані! Викинь всі думки погані. Вмить зібралася докупи, Вигнала усе підступне, Розправляє крила мить — Серце більше не щемить. Красою захопила світ, І полинула у зліт, Сміло, вільно, […]
