РОТАЦІЯ
Приїхав він… Навколо тиша незвична, Не чути розривів, не свище метал. Та в грудях від спокою — темрява вічна, Бо серце пізнало вже інший портал. Він бачить усмішки, кав’ярні, трамваї, Тут сонце цілує вишневий садок. А серце стискається — пам’ять тримає Той кожен холодний і димний окоп. Обняв […]
Мені наснився дивно гарний сон
Мені наснився дивно гарний сон, Що тиша розлилася над полями. І не сирена — дзвонів передзвон Лунав нарешті поміж молитвами. Я бачила, як вершники весни Вертаються до рідного порога, Як більше не здригаються світи — Скінчилася зруйнована дорога. А небо чисте, як випрана шаль, І жодної хмарини диму […]
Кудлаті хмарки і розчесані
Десь у блакиті небесній Купаються хмари розчесані І кучеряві також. Приємно щоденно їх бачити, Їм то сміється, то плачеться, Тоді вже рясний піде дощ. Чи звечора він, а чи зраночку Мережить-снує землю-матінку, Дає їй вологу й снагу. А сонечко яснеє вигляне, Кудлаті хмарки та розчесані Удалеч кудись попливуть. […]
ВТОМИЛА ВІЙНА
Втомила всіх уже війна, Рве серце горе чиєсь, сльози, Нема, не видно їй кінця, Казали --- кінчаться морози. Сади розквітнуть і прийде Мир довгожданий, дай то,Боже! Уже магнолія цвіте І абрикоса, схоже. Згоріла б клята та війна І попелу не стало, А цвітом вкрилася весна І не перецвітала! […]
Краса повсякденних речей
Ми звикли шукати красу в грандіозному: в гірських вершинах, у витворах мистецтва чи в безкрайніх морських просторах. Але справжня, тиха і чесна краса часто ховається у звичайних речах, які нас оточують щодня. Поглянь на чашку кави зранку. Це не просто посудина з напоєм. Це ритуал, який дає початок […]
Моя самотня душа
Світанок. Тихий дзвін ложки об край чашки, запах щойно звареної кави, і більше жодного звуку. Моя душа любить цей момент. Коли світ ще спить, а я вже не сплю. Це не самотність у звичному розумінні — це самотність обрана, вистраждана, а потім поцінована. Мої друзі часто не розуміють. […]
Фінальний звіт
Нам здається, що все вічне, як стіни, Що ми будем тут ще сто мільйонів літ, Гонимось за грошима, машинами, змінами, Забуваючи, що є фінальний звіт. Ти збери хоч триповерхові хороми, Хоч рахунки, що аж світять від сум. Та прийде той день — відчиняться комори, А в кишенях твоїх […]
Словп,як стріли
Слова, як стріли, випущені вмить, Не знаєш, чи повернеш їх назад. Життя непередбачуване, як ніч, І вмить може настати листопад. Ми думали: "Встигнемо, ще скажем, Попросим вибачення, ще прийдем." Та вже порожньо там, де ми чекали, Останнє слово вже було... А де? І гіркота тепер – наш вічний […]
Я хочу писати вірші аж до болі
Я хочу писати вірші аж до болі, щоб очі сльозилися, текли сльози прозорі, мов ріки чисті, в них видніються зорі, бо біль на душі зайняла всі простори. Не знаю чому, та так боляче жити, бо світ цей жорстокий може тебе захопити. Ця біль душевна – квиток до війни, […]
Не наберай
02:17 — екран світиться синім, Ти знов у “онлайн”, але ніби без імені. Пишеш “привіт” — і стираєш до крапки, Ми чемпіони у власній поразці. Кава холодна, як наші “побачим”, Ми вже не раз розходились і наче Кожного разу востаннє, серйозно — Тільки чомусь знову пізно і грозно. […]
Я не дивна
Я сьогодні така смішна, Говорю сама до вікна, Посміхаюсь маршруткам і людям — Бо ти написав: “Я сумую”. І хай подруги крутять пальцем, Кажуть: “Знову ти в своїй казці”, А мені так добре, чесно, Наче світ став трохи тісний. Я не дивна, ні-ні-ні, Просто ти в моїй голові. […]
Я хочу звільнитися від зайвих думок
Я хочу звільнитись від зайвих думок, Відкинути страхи, тривоги й печалі, Піти до лісів, де прозорий струмок Біжить і зникає у синії далі. Де тиша глибока, мов неба блакить, Де вітер розносить пахучі надії, Де серце навчається просто любить І вірити знову у власні події. Я хочу злетіти, […]
Відзеркалля моє
Я була старша. Четверо братів Завжди за мною бігли босоніж. Я часто не встигала твоїх слів Почути, мамо… Ранила, як ніж. Не розуміла втомлених очей, Твоєї тиші, розпачу і сліз. Серед дитячих і чужих речей Ти свій важкий невтомно несла віз. Я ображала… Думала: «Сама! Я все зумію, […]
Золотом вишите небо вечірнє
Золотом вишите небо вечірнє Сонце за обрій поволі згасає Ми у обіймах чекаємо вірності Доля у вузол нитки сплітає Тихо шепоче трава під ногами Давня молитва летить до зірок Кров’ю і потом омита земля Спадщина духу у кожнім диханні Ми пам'ятаємо власні ім'я В гаррті заліза та вічнім […]
Не журися моя рідна нене
Не журися, моя рідна нене, Що так швидко промайнули дні. Ти дивилась лагідно на мене, А я мчалась вдалині, як уві сні. Зарано вбрала білу я фату, В чужу сім'ю пішла, немов лелека. Пізнала побут, справжню повноту Тих слів твоїх, що чулися здалека. Тепер я мама. В мене […]
Без масок
Я інколи просто втомлююсь бути сильною, Робити вигляд, що все пройде. Посміхатись, коли всередині Щось тихо ламається і гуде. Я не завжди знаю, як правильно, І гублюсь між “треба” і “хочу”. Іноді дуже боюсь залишитись, І ще більше — боюсь піти мовчки. А мені б туди, де можна […]
З тобою-собою
Я вже не граю ролі для когось, Не підбираю правильні слова. Якщо сміюся — то по-справжньому, Якщо мовчу — то це моя тиша жива. Я вчилась довго не губити себе, Навіть коли хтось ішов без причин. І знаєш… я більше не боюся, Що залишусь одна серед стін. А […]
Можна бути не сильною
Мені казали: “будь обережна”, Не помиляйся, не падай вниз. А я навчилась — падати чесно, І з тих уламків складати зміст. Я не свята і не ідеальна, І, чесно, вже не хочу так. Бо в кожній тріщині — щось справжнє, А не красивий, чужий контракт. Можна бути не […]
