Весняний дощ
Білі пелюстки цвіту черешневого Усі намокли від дощу краплин. Як же хотілося їм сонечка квітневого, Щоби зігрітись. Дощик усе ж лив. Рясний-рясний пускався у таночок, По травах застрибав, листки умив І крихітний конвалії дзвіночків Чувся чудовий мелодійний спів. Ну. а тюльпани різнокольорові Голівками хитали вгору-вниз І срібні краплі […]
РЕІНКАРНАЦІЯ
Я знову тут, хоч назва вже не та. Не те обличчя, та є й інші знаки. Душа моя — це книга непроста, Де між рядків живуть старі ознаки. Я скинув тіло, мов зношений плащ, Що став затісним на крутих підйомах. Залишив біль минулого і плач У гранях часу […]
Казка про Солов’їну мову
У ці непрості часи особливо важливо пам’ятати про своє коріння. Хочу поділитися з вами казкою, яка народилася в моєму серці, про найцінніший скарб нашого народу…” Давно-давно, ще до того, як з’явилися гори й річки, і до того, як небеса стали синіми, існував великий і мудрий Дух. Він подорожував […]
Казка про іграшки які оживають
У затишній дитячій кімнаті, де пахло ваніллю від щойно спечених мамою тістечок, жили-були іграшки. Їх було багато: плюшевий ведмедик із латкою на вусі, дерев’яний коник з потертою гривою, лялька Оленка в рожевій сукні, і ціла армія різнокольорових солдатиків у блискучих мундирах. Вдень вони терпляче чекали на свою маленьку […]
Ми лише спалах
Ми лише спалах.... Мить у вічному танку, Немов росинка на ранковій траві. Кожен із нас — недовгий, крихкий ґанок У ланцюгу століть, у плині часу І скоро — тиша, Залишаємо слід у тіні. Мрії, що минають, Лише спогади у кольорах. Життя – це загадка, Кожен крок — нова […]
Світ таємниць,приховує дива
Світ таємничий приховує дива, Вірити треба — побачиш сповна. Небо покаже свої кольори, Вітер розкаже балади свої. Річка шепоче, співає пісні, Ніч розгортає містичні речі. Зорі вплітають срібло в пітьму, Тихо шепочуть: заглянь в глибину». Там, де смереки торкаються хмар, П'ється повітря, як дивний узвар. Черемош котить каміння […]
Світ таємниць,приховує дива
Світ таємничий приховує дива, Вірити треба — побачиш сповна. Небо покаже свої кольори, Вітер розкаже балади свої. Річка шепоче, співає пісні, Ніч розгортає містичні речі. Зорі вплітають срібло в пітьму, Тихо шепочуть: заглянь в глибину». Там, де смереки торкаються хмар, П'ється повітря, як дивний узвар. Черемош котить каміння […]
Не пахне земля чорноземом
Не пахне земля чорноземом — Вона пахне порохом й сном, Який обірвався раптово Під вибуху чорним крилом. Не небо — а стеля зі згарищ, Не тиша — а свист над чолом. І серце стискається в грудях, Коли повідомлення: «Живий. Потому». Дитинство лежить під завалами, І лялька дивиться в […]
Я вчуся не плакати вголос
Я вчуся не плакати вголос, Бо стіни запам’ятовують крик. Я вчуся тримати спокій, Хоч всередині — зламаний рік. Я знаю напам’ять молитви, І кожен сигнал — як суд. Коли засвічується екран — Мене пробиває, мов струм. Я сплю в обіймах подушки, Бо так ніби ближче до плеча. Твій […]
Все ніби добре
Все ніби добре. Сонце. Люди. Сміються. В душі — Туман. Голоси. Шепіт. Крутять. Рвуть. Серце вилітає. Грудей немає. Дихати — неможливо. Темп. Страх. Не знаю. Може, і те, і те. Паніка. Душу стискає. Руки — залізо. Самотність. Холодні стіни. «Ти одна. Завжди одна». Життя біжить. Я падаю. Хапаю […]
Війна не питає дозволу
Війна не питає дозволу. Вона просто входить в дім. Роззувається чоботом брудним По білих плитках і мріях твоїх. Вона не геройська — вона Завжди пахне потом і страхом. Вона жере молоді обличчя І давиться чорним сміхом. І навіть коли буде тиша — Не плутай її з миром. Бо […]
РЕІНКАРНАЦІЯ
Я знову тут, хоч назва вже не та. Є зморшки на обличчі — чужі знаки. Душа моя — це книга непроста, Де між рядків живуть старі ознаки. Я скинув тіло, мов зношений плащ, Що став затісним на крутих підйомах. Залишив біль минулого і плач У гранях часу та […]
ІЛЮЗІЇ
Ми носимо їх, наче теплий плащ, Ховаємо в них і сумніви, і втому. Ілюзій світ — солодкий, без невдач, Де шлях завжди веде тебе додому. Вони вростали в шкіру, як броня, І малювали небо там, де стеля. Ми віримо у вигадане «я». Душа жива — немає в ній […]
Моє щастя
Щастя не в галасі, не у промовах, Не у речах і не в межах кордонів. Щастя — це ранок у барвах медових, Тепле безсоння травневих півоній. Це просто бути — собою і щирим, Пити цей день, як цілющу водицю, Дихати спокоєм, світлом і миром, Бачити диво в найменших […]
Скрипка
Рве душу стогін скрипки струн, Пронизує повітря фуга, Немов холодний, злий бурун, Б`є хвилями по скелях туга. Той звук — кричить у далечінь, і падає посеред битви, Затим летить в глибоку синь, Й співає пісні із молитви. Спів ангелів і каяття. Тріпоче скрипка,як заграва. Киплять в повітрі почуття, […]
Щастя
Літало щастя у повітрі. Ніхто його собі не брав. Весна плескалася на вітрі, Пелюстки вітер розкидав. Воно блукало між домами, Іскрилось сотнями очей, Сміялось ніжними піснями В полоні зоряних ночей. А люди бігли, поспішали, Минали цвіт і аромат, Не бачили його, топтали — Чекали, мабуть, на «парад». А […]
Де мовчать вітри
Піти у тишу, де мовчать вітри, Де небо п’є росу із чаші трав, Залишити тривоги до пори, Щоб голос серця врешті зазвучав. Там світ сповільнює свій вічний біг. Прозорий спокій. Там немає слів. Там вдих та видих мов пухнастий сніг, Що сипле тишу у глибини днів. У цих […]
Де мовчать вітри
Піти у тишу, де мовчать вітри, Де небо п’є росу із чаші трав, Залишити тривоги до пори, Щоб голос серця врешті зазвучав. Там світ сповільнює свій вічний біг. Прозорий спокій. Там немає слів. Там вдих та видих мов пухнастий сніг, Що сипле тишу у глибини днів. У цих […]
