Поглянь на вулиці, повсюди кольори
І сонце світить, оранжевим, заіржавілим
А там, лиш бачать спалах у горі
Які малюють очі чорним або білим

Поглянь на вулиці, усміхнені серця
У когось там весілля, а в когось нові враження
А там лиш бачать кожний день мерця
Повір у нього вже не буде день народження
Саша Гуменюк

Сьогодні я пишу це на папері
А чайник свистом плутає думки
Завяли квіти і замкнуті всі двері
І почерк нерозбірлевий тремтливої руки

Десь там далеко, щасливі кожну мить
І їм не треба ходити на роботу
Де можна тільки поглядом змінити цю погоду
Яка уже у горлі всім стоїть

Рука в руці, ні заздрощів, ні болі
Та і стрільби не чути там, повір
Оскаженілий від лихоманки золотої
Ну а комусь вернути тільки б зір

Десь там далеко знаю все чудово
А в нас по-старому, по старому завжди
Де не забули свою неньку й мову
Де замість пострілів скажуть тобі прости

Роман Кукурудз

Давай погадаємо, як колись, в давнину
Хочеш на картах,в грозу серед поля
Я твої очі скрізь обніму
Адже без них і степи то неволя

За сотні миль, і за десятки років
І поїзди нехай не в той кінець
Без тебе, я і вдома одинокий
Немов програвший душу я гравець

І карти кинуті, і в піт холодний
Лиш світло на ді мною мерехтить
Без тебе ситий я голодний
Без сонця тільки лиш дощить
Роман Кукурудз

Серпантином стеляться засьелена дорога
Застелялись столи стомленим стопам
Сонною соборністю, соколиним судьбам
Сонною стежиною,судять по словам

Сором по сусідству,сором’язливі судді
Так і хочеться сказати сука просто так
У собі тримайте соболині судьби
Я не знав що сором буває у собак

Серпантином стелиться застелина дорога
Вже й не стелять столи стомленим стопам
Вже давно дорога вибрана убога
А завдачювати…нажаль лиш тільки вам

Роман Кукурудз

Я твій Титанік, но не втону ніколи
Берегом плистиму, побачу гори
Я твій козак, не боюся я болі
Тільки без тебе не потрібно і волі
Паша Руденко

Не потрібно окреслених ліній
Війн нещасних своїх і чужих
Ми цінуєм найбільше загиблих
Та давайте почнімо з живих

Не потрібно окреслених ліній
Війн проклятих своїх і чужих
Наший прапор завжди жовто синій
А ми завжди цінуєм своїх
Олег Каліш

Той хто не мало бачив
Той хто пішов з ганьбою
Той хто кричав найбільше
Браття ідемо до бою

Той хто кричав сильніше
Аніж стрільба порою
В вухах, у скронях, а гірше
Той хто стояв з булавою

Той хто казав не треба
Нам не судилось чути
Там майоріла емблема
Яку хотілось забути

Там серед поля і жнивів
Нам не судилось хотіти
Там не один посивів
Але хотілось судити

Там серед ясного поля
Брат наш ішов до бою
Почутим хотів будь до болю
Той хто пішов з ганьбою

Роман Кукурудз

Так хочеться почути, включивши телевізор
Що надзвичайних немає новостей
І тепло на душі, і навіть теплий вітер
Та й з нетерпінням чекати на гостей

Так хочеться поглянути новини
І там побачити, закохані серця
Нема війни, лиш мирне, небо синє
І вдячним бути, прославляючи Творця

Як хочеться побачити щасливих
Тих всіх що зараз на війні
Дітей і внуків, як завжди галасливих
Як хочеться… Як хочеться мені…
Так хочеться

Я не твій Титанік, нажаль не титанік
Я той айзберг розбитий стою
Я 5 сектор, який давно затік
А ти окен, але я не тому

Я не твій титанік, не сьогодні
Я на кормі, але Бога молю
Там твої води надто холодні
Я не віддам тобі душу мою

Я не твій Титанік, не намагайся
І не стукайся в двері моєї душі
Я в ранці прокинутись стараюсь
Хоч я не спав сьогодні вночі

Я лиш вітер, який гойдає вітрила
І раптовий осінній дощ
Як трапилось, що мене полюбила
Та залишила сліди, на мені, від підошв

Я не твій Титанік, хоч інколи
Допоможеш мені плисти
Мої сльози нізвідки виникли
Мої сльози… а звідки ти?!

Роман Кукурудз

Подивись навкруги, чом тобі не живеться
Чому спаленим бачиш ти двір
Чом гармата проклята врешт не заткнеться
Ти справді оглух чи втратив свій зір

Подивись навкруги, чом народ не сміється
Без емоцій ти думаєш ми?
Чому ворог на нашій землі не спіткнеться
І не буде вже більше війни!!!

Не ввімкну я прокляті сьогодні новини
Я не бачу, не чую, прости…
Як далеко солдати від свої родини
А ми лайкаєм в соц мережах пости
Роман Кукурудз