Мотылек, летает, летает
Мое лето наступает,
Мое лето, где ты
Куда ты улетвешь
Не спеши, постой
Не беги , не рвись
Подожди немножко
Я тебя люблю.
Лето, лето , наступает
Холодно не бывает
Меня лето согревает,
И тепло посылает.
Лето, лето , где ты, где ты
Будем лето вспоминать ,
До утра зажигать…
Не уходи мое лето,
Чаще прилетай
Солнце посылай
Нас не забывай.

АРИНА ЭРНЕСТ

Удача, удача, будь со мною ты всегда,
Ах, удача, ах, удача, не беги ты от меня.
Меня собою позови, осуществи мечту,
Моего уж детства, она одна такая у меня.
Потом уж взрослой я была,
На учебу даже поступила,
С переездом не спешила,
Пролетели годы, а потом я все забыла,
И удача отступила.
Новый путь искала я,
Но его я не нашла.
О своей мечте, мечтала я
Но не збылася и она,
До сегодняшнего дня.
Ах, удача, ты моя удача,
Помоги мне ты,
Мое желанье осуществи,
Не уходи с моего пути.
Ах, удача, ах, удача,
Будь со мною ты всегда.
Ах, удача, ах, удача,
Не беги ты от меня,
Меня собою позови
Мою мечту осуществи,
До сегодняшнего дня.

АРИНА ЭРНЕСТ

Солдатик я военый
И парень холостой
Службу в части я несу
И парень хоть куда
И служу я до конца.
А ты девченка милая,
Я прошу, отстань, ты от меня ,
Что ты все наглеешь
Я ж сказал тебе,
Женится я не буду,
Ни на другой, ни на тебе
Не положено уж мне.
Что ты все гадаешь,
Твои чары не помогут мне,
Не закалдуешь ты меня.
Ты красива, молодая
И девченка холостая,
Еще найдешь себе
Ты красавица такая,
Куда уж браться мне.
Зачем меня ты полюбила,
Зачем бегаешь за мной,
Неужели ты забыла
Что я сказал тебе,
Жениться я не буду,
Ни на другой, ни на тебе.
И по части-
Не положено уж мне…
Если хочешь встречаться будем,
Мы с тобой везде,
Не будь наивною такою
Чтоб не влюбится и мне,
Выбирать тебе,
А жениться я не буду
И по части-
Не положено , уж мне.

АРИНА ЭРНЕСТ

Чого не зробиш задля жінки,
Перегортаєш їй сторінки.
Підеш в крамницю полювати,
На борщик речі купувати.

Пішов до хати, ледве не’се.
Перетина дорогу дурний пе’се.
Так чоловік там й зупинився…
А потім і в лікарні опинився.

Проснувся – гіпс, рука, рука.
Перебинтована одна нога.
Другая подвиса дого’ри…
Бувають і в житті такі прико’ли.

Тут жінка у палату застриба,
Здалеку каже, промовля:
От пес дурний, ще й зіпсував всі речі.
Із чого борщ варитиму доречі?

А чоловік шепоче дуже тихо:
Да, пес дурний. Отож і лихо.
Не зупинись я на оцій дорозі,
Вже піднімався і був би на порозі.

Ну ось, нарешті правду ти сказав.
Та й не тягнув за нос десяток мавп.
Кому ж потрібен пес дурний побитий,
Якого треба кожний день ще й мити?

Сльозами захлинувся чоловік.
Мотузок ніс, а тут з’явився біс.
Мені жаль дуже цього песа,
Дурний, та ще й побитий, от дуреса.

Ось слухайте мене, улюблені малятка.
Порозуміння це наука, не колядка.
Що каже жінка – чоловік непоніма,
Так полюбовно і живуть, нічо не зна.

‘ –> наголос
Геннадій Вінницький
08/07/2024
Геннадій Вінницький

Не питайте чому, я не знаю.
Може бути тому Що це Так.
Бога я теж не штовхаю ніколи,
В нього плани свої, не простак.

Запитати б його чого хоче?
Нащо робить отії діла.
Чи то варто приймати охоче,
Тай умовчки казати слова?

Хтось помолиться, може почує.
Інший в серці молитву несе.
Бог один, що про нього пілкує.
Вседобово, – тут Ангели Є.

Вірте ви, або все відкидайте.
Не питайте чому так живем.
Поки ділите віри на різні,
То Месія до нас не прийде.

Він один. Нас же дуже багато.
Кожен тягне в свою сторону.
Він охоче пішов би поспати.
Закінчив би війну, не одну.

Але треба на вуха шептати.
Ще й поради усім надавать.
Краще б справи його нам не знати,
Бо не будемо тихо ми спать…

Ось відомий волає за волю,
А увечор іде в казіно.
От така вона божая доля,
Він не знає помислів його.

Не питайте мене, бо не знаю.
Не розумний, не мудрий, тощо.
Тихо, мовчки його викликаю:
Дай нам сил, Тому й буде за Що.

Геннадій Вінницький
02/08/2024

Геннадій Вінницький

Як пішов козак гуляти,
Про це ми не будем дбати.
Там впорається вже сам,
Що не жінкам, то гурман.

Закликають посватати,
Тай дають новії хати.
Але наш козак не йде,
Що не двір, так поверне.

Нема тої, що кохає,
Серце його полякає.
От біда, таке прокляття.
Все старе як оте шмаття.

Буде далі він шукати,
Так від хати йде до хати.
Весь такий він чопорний,
Мотузок в нього міцний.

Сів у шинок випивати,
Друзів пивом пригощати.
Ганна келих подала,
Тай очей не відвела.

Що там далі – я розкажу,
Зрозуміло вони разом.
На весіллі побував,
Пив і гопака стрибав !

Геннадій Вінницький
20/06/2024
Геннадій Вінницький

Чи то любов

Любов це фарс.
Якісь там феромони…
А галушки це вєщь,
Все маєш – і без перепону.

Ось йде воно до рота,
Мов стрибає.
Вареник у сметані.
Який смак тут маєш !

Немає виносу мозку,
Не вимага якуйсь херню.
Все просто зручно і на часі.
Зварив поїв і мов на Марсі.

Любов, кохання.
Що за срака?
У мене й так,
Проблем багато.

Якщо ти жінка,
І не вариш борщ,
То не чекай на квіти,
Йди ти повзь.

Я не просив рагу,
Чи отой твій тартар.
Усього навсього благав:
Простих – народних страв.

Тепер я розумію все,
Вагон стоїть.
Усе давно понятно.
Любитиму СЕБЕ.
І це не менш приятно.

Геннадій Вінницький

Чарі’вний Ізраїль,
Ти старий – як Тора’.
Бентежиш мене,
Проникаючи в думки.

Країно Моя –
Неймовірна така.
Прихи’ст ти дала,
Є мільйони гілля!

Сторічний кравець,
Звідкіля сила ця?
Весь сивий,
Капелюх понад кіпи.

А долоні твої?
Мов дробив вугілля.
У розривах, чорні.
Від одного шиття !

Хлібу досить.
Нагодує усіх.
Захистить.
Обгорне.
Заспіває.

Всі бажають його,
Як березу схилить.
А Ізраїль стоїть:
А кравець ще стоїть.

Тисячі років. Війна.
Тай була не одна.
Не зломили народ,-
Храм новий відбудуймо!

Вічне місто.
Святая земля.
Оживимо пустелі
Хай Ізраїль існує !
Геннадій Вінницький

Я бажаю тобі усміхнутись,
Тай забути погане усе.
Все пройде, тільки треба забути.
Ну а Добре прийде, ще й саме.

Краєвид здалегідь виглядає,
Чорно біле кіно – вже кінець.
Що буде з нами далі не знаю,
Кольоровий напялю вінець.

Не шукай ти мене у дібровах,
Не знайти мене теж у полях.
Ах, яка ж зараз нічка казкова,
Помандрую, з’явлюсь в твоїх снах.

Геннадій Вінницький

Геннадій Вінницький

Я все чекала щастя у житті.
Занурювалася в глибину нещасних днів,
Та не знала, як вирватися з тьми.
Багато мріяти і цим лиш жити.
Прийшла пора це все змінити.
Багато часу, проведеного з собою у думках,
Прийняти рішення не марнувати більше часу.
Та жити, дихати й любити.
Себе любити!
Леся Гнатюк