Україна СВЯТА не журися
Не сумуй душа дорога,
Там не буде гріха
І зла сатани,
Тільки правда та віра СВЯТА ,
У раю, де вічна краса…
Вірі стій , молись до ХРИСТА,
Не буде сумніву там -,
А лиш щасття в ХРИСТІ,
Коли прийдем ми всі
У рай майбуття ,
Де буде спокій –
Надія, і віра СВЯТА…
Та радість , для раю життя.
І більш не заплачеш
Ти від зла сатани,
В небеснім Царстві , вічного ТВОРЦЯ.
Заспіваєм ми пісні
Подяки СЛАВИ і ХВАЛИ,
Де буде завжди вічна краса …
Та СЛАВА ТВОРЦЯ
Там буде Україна -,
Щира, мила, ясна,
І правда СВЯТА
Рай майбуття,
Де буде радість ,
Щастя , життя…
Де одна краса
ХВАЛА І СЛАВА ,
БЕЗ КІНЦЯ.

АРИНА ЭРНЕСТ

Не бійтесь пишіть свої пісні на стінах
Пишіть у тетрадках, листах, на руках
Ховайте у землю, по закутках,
Пронесіть свою пісню в віка.

Не соромтесь не бійтесь, а бийтесь за слово
Тут нашим дітям рости, і своїх породжати дітей
Воюйте за мову, КОХАЙТЕ за мову!
Живіть з нею в світлі і в світі тіней

Я свій вірш збережу у всіх кутах світу,
Напишу українською «невідомий поет».
Хай летить він, мов птах, через гори і квіти,
До сердець, що ще прагнуть відкрити секрет.

Хай знаходять його у далеких містах,
На північних вітрах і на південних морях,
Він промовить до всіх, хто шукає у словах
Натхнення, що обʼєднує в різних краях.

Я свій вірш подарую і мріям, і дітям,
І любові, що квітне у кожному дні.
Нехай він буде світлом у тяжкі миті,
І надією в тихом, ранковому сні.
Микита Пєх

Сніг пушинками кружляє,
Землю любу укриває…
Летить сніжинка, наче пух і в далині розтає,
Сніг ,
білий пролітає
Серце любе зігріває –
Місяц золотий у небі сяє,
Сніг чарівний пролітає
Нам думи і бажання посилає.
Сніжинкі білі , білі, милі тають…
Ніжно зіронька сіяє,
З неба синього летить
Не на час , не на мить,
Лиш на все наше життя,
Щоб збулися мрії, не ві сні , а на яву….
Хай снігур ,
Красивий прилетить !
Наші всі бажання , хай здійснить !
Щоб було життя, щасливе в майбутті,
Хай радості буде богато…
Веселі пісні, гарні квіти на вікні !
Які цвітуть восени !
Зірки , місяц , сонце ясне…
Любий , милий край,
Де вічна краса –
Спів соловя,
Для усього народу
Красується добром ,
Зима білосніжна,
Морози нам посилає…
Малює лагідні квіти, білі на вікні,
Та сніжинкі білі , білі…
Зимонька зима,
Сніг чарівний посилає
Сніг , летить , летить,
Як яскраво він блестить
Сніжинкі щирі посилає,
Білі і пушисті …
Теплотою зігріває –
Хай здійсняться мрії,
Кожного в думках
Щоб раділи завжди,
Ми у своєму житті.

АРИНА ЭРНЕСТ

Виноград у мене на столі
Зелений, любий, чарівний,
Линуть лиш мої думки…
Вітер віє з висоти,
Клени гарні зашумлять
Тополя , чарівнії стоять.
Сонце з неба проміння пішле…
Теплотою зігріває
Рано на весні,
В мене в хаті на столі -,
Виноград гарно зацвітає,
Перше гроно посилає,
Нас радісно стрічає…
Акацій білий цвіт,
Чудово пролітає
Листя опадає.
Стелиться туман
Яворіють квіти,
На весні , на весні
Раді квітам ми.
Розквіта троянда
доброти…
Тюльпани, рози,
Ромашки , волошки,
Незабудки, маки
Красиві, молоді,
Ніжні , чарівні.
Букети , запахи пахучі…
Лунають навкруги
Нашой раньої весни.
Білі каштани цвітуть ,
Весни чарівної –
Щебечуть клином , в небі журавлі…
Сад зелений зацвітає,
Цвіт білий пролітає,
Люба весна прийшла…
Соловей співає,
Музу кохання знає.
Тепле сонечко зігріває
Проміння посилає,
Літо тепле , його зустрічає…
Білі берези, вітер гойдає,
Над водою, верби молоді -,
Все в чарівному вбранні,
Біля дому, віти розпустила…
Червоная калина,
Рясно на гілках цвіте -,
Це є Україна, незламна,
Кохана, квітуча,
Раняя весна –
Гілок роси.
Чудове кохання
Дивовижне Господнє,
Красуня – природа,
Що усе це дає.
Щоб приносити людям
Кохання і щасття,
На квітучій Україні,
На нашій всій землі.

АРИНА ЭРНЕСТ

ми дивимося в очі, щоб побачити захований знак.
ми куштуємо губи, щоб відкрити новий смак.
ми покриваємо тіло тонкою вуалю крихкої брехні,
аби не шукати свої почуття на глибині.

ми ховаємо біль і заковуємо його під замок.
ми боїмося поразок і ступити новий крок.
ми не шукаємо вихід з нестерпного кола печалі,
нас оточує підла картинка псевдо моралі.

нас навчають, як правильно і де говорити,
як змію на доброму серці терпляче пригріти.
ми підлаштовані в рамки певних епох,
нас навчають підходити під стандарти чужих вимог.

ми невільні долі. ми загублені, розбиті раби
над якими постійно стоять і говорять: "Роби!"
ми боїмося жити поза лабіринтом страждань,
нас виховують, що без цього немає бажань.

ми, наче птахи без крил, що впали в безмежному полі,
ми не намагаємося здобути душевної волі.
наші думки обмежують певні соціуму ґрати
ми ніколи не викладаємо на стіл усі карти.
Первоцвітка (Ангеліна Хлипало)

Святкова зима
Гори снігу посилає,
Щоби , діти грались не дарма,
Зима , Святкова
Сніжинкі білі посилає…
Біла- чарівна, наша любонька зима !
Летить сніжинка лагідна
Сіла на доленечку мила ,
Тай розтала.
Летить зимою чарівною !
Тільки сонечко пригріє,
Зразу же її не стало.
Летить , сніжок летить,
Про сніжинку білу , він не забуває,
Що хвилини нас радіє !
Новий сніг , теплотою зігріває,
Зіронька летіла, летіла
Бажання , мої здійснила !
На землю любу впала,
І її не стало
Нову сніжинку сніг послав,
Щоби всі бажання , наші здійснились…
Як і в зимку , так і в літку
Зірки нам щастя посилали,
Ми їх не забували.
Я бажання ,
Загадала -,
Нехай зіронька здійснить!
Зірка в небі блистить
Як чудово, вона летить !
Зіронька упала, невидно в далині –
Та сонечко пригріло,
Сніжок білий пролітав
Як у новій казці !
Зірку нову послав.
Ми їх , як СВЯТО ,
Нове зустрічали…
Радісно, раділи на землі,
Новії пісні співали
Хай будуть в нас новини !
Як у зимові казки…
Які прийдуть , що хвилини,
Для нашої родини
Щоб , ми весну гарно зустрічали !
Зиму ми не забували !
Раділи завжди у житті –
Співали в СВЯТО !
Тільки , радісні пісні !
Хай будуть сніжні , білі зими…
Весни, чарівні, щасливі !
Для коханой України !
Для нашої родини !
Щоб , щасливо завжди ми жили,
Щоб , був Мир і спокій на землі.
Хай сніг посилає,
Казкові білі, білі сніжинкі,
Хай збудуться мрії !
Кожного в житті …
Нехай буде ,СВЯТКОВА
Зима !
Завжди, на весні .

АРИНА ЭРНЕСТ

Високі , молоді тополі
Стояли серед поля,
Вітер силу їм давав
Нараду посилав.
Поряд він гойдав
Клени, липи запашні…
Недалеко соловей співав,
Красу милу посилав –
Ніжно щось він промовляв,
Так гарно щебетав…
Хоч ні хто його не бачив
Та надію любу , він давав.
Ластівонька над водою,
До землі схилилась,
Травичкой підкріпилась,
Лагідна і мила…
На клен зелений сіла
Свіжий запах трав,
Вскрізь тополі , він стояв
Природою веселой,
Нас дивував -,
До себе нас звав
Клен розцвітав,
Вербичка зелена
Над рікою росла,
Гілочкам давала силу
Та тихесенько, раділа,
Щось нам говорила.
А в тиші –
Стояла біла береза,
Листячко зелене
Вона була для нас,
Запальна , весела.
Між небом , жайворонків спів лунає,
Ніби сам до себе , ти говориш :
І любуєшся красою,
Любой, милой, чарівною.
А в далині ,
Весело зростають , молоді тополі,
Щоби сліз ми більш не мали,
Серце наше не плакало –
Бесіду мали,
Любов, красу , Бога ,
Ми не забували.
А лише у Богові,
Завжди зростали
Для душі своєї,
Щасття, завжди мали.

АРИНА ЭРНЕСТ