На шматки розірвано душу…
І кришталеве серце звично розіб’ється,
Коли щоночі затемняти вікна мушу,
А в дім тривогою сирена увірветься

На шматки розірвано сім’ю…
Коли на фронт ідуть батьки, брати, сини.
І не зібрати скалки кришталю,
А рідних обійняти можна лиш у сні.

Війна… Чому? Чи чуєш нас, о Боже?
Коли молитви в крик сплітаються один
І матері клянуть нападників ворожих
Під час щоденних мовчазних хвилин.
(2023 р.) ©Ірина Вірна

Мовчатиму. Ні слова з уст.
Вони неначе помертвіли…
Німа тепер? Чи просто я боюсь
Когось образить словом смілим?

Та, мабуть, ні. Душа ж моя кричить
Про спогади колишніх днів духмяних.
А голос зник, бо десь в цю мить
Хтось обрива дроти дзвінками.
(2022 р.)

Не знаю я, як ви воюєте в окопах.
Та знаю про жорстокості боїв.
Я пам’ятаю двадцять чотринадцять,
і Краматорськ… Як вистояв в борні.

Сьогодні теж війна… Важка й злиденна.
І Краматорськ тримається незламно.
А я далеко… Хоча й згадую щоденно
Про тих, хто місто захищає справно.

Щоденно вранці о дев’ятій,
у ту хвилину тиху, що єднає,
я плачу разом з матерями
За тими, хто в серцях не помирає.

Героям слава! Слава Україні!
І Краматорськ мій витрима, я знаю.
І ті, що виїхали зараз, неодмінно
Повернуться, бо місто їх чекає.
(2023 р.)

Сюди покликала нас Мати
В благословенний Богом край.
У Меджугор’є прекрасне,
Душа де відчуває Рай.
Тут всі печалі залишаємо Рідненькій Ненці,
Що з висот молитви нашої чекає….
Щоби покаявся народ…
Щоб ми серця свої відкрили,
Щоби очистилась душа,
Й молитви щиро підносили
У дім Небесного Отця.
І ці сльозинки,
Що стікають
У просьбах наших і мольбі
Тобі, Матусенько рідненька,
Ми віддаємо…
Лиш Тобі…
Ми дякуємо за Синочка,
Якого привела в цей світ…
Тебе Ісусику благаємо,
Благослови вкраїнський рід.
Благослови нам Україну,
Щоби піднялась із руїн…
І хай обійме мати сина
Й складає Господу поклін.
Нехай сміються щиро діти,
Нехай співають небеса,
У полі хай буяють квіти,
Нехай чарує їх краса.
І наш рідненький, синьо-жовтий,
Замайорить в наших серцях…
Його ми маємо любити,
Бо сам Господь створив цей стяг.
Пшеничний лан й блакить небесна
Так мила нашому Творцю…
Не впадемо ми на коліна,
Пройдемо місію оцю…
Тебе благаємо уклінно,
Рідненька Діво Пресвята,
Моли за нас свого Синочка…
Хай мила буде жертва ця…
Ти направляй наші серденька
І наші забери жалі…
Бо Ти небесна наша Ненька!
Бо любі діти ми Твої!
Молитви наші не змовкають…
Вони підносяться у Рай…
І краща доля нас чекає.
ГОСПОДЬ
БЛАГОСЛОВИТЬ
НАШ КРАЙ !!!

Літнє зоряне небо – це найчарівніше видовище природи,
Яскравість , яка додає літу вроди.
Споглядання безмежних просторів Всесвіту,
Свято молодості й краси цвіту.
Дивлячись у небо, розумієш, який Всесвіт могутній!
А над головою – найяскравіші зорі літа,
Різних сузір’їв – це Літній Трикутник,
А серце спокійне і страх відсутній.
Чисте прозоре повітря, що дозволяє
Яскраве сяйво зірок,
І вітерець нічний, який збирає й до нас
Доносить легкий аромат квіток.
Літня ніч – це насолода Всесвітом, його красою,
Засипаною міріадами мерехтливих
Діамантів – зірок над головою.
Це рівноваги та енергії час,
Пора року, яка завжди манить нас.
29.06.2025
В.Є. Панченко