Сиджу на кухні. Тихо. Напівморок.
Тліє цигарка — мій старий знак.
Дим у стелю — мов пам’ять, без прикрас,
Де біль і радість — все злилось щораз.

Я пам’ятаю крики, стіни, чиїсь кроки,
І як без слів ламались береги.
Сміялась — плакала, крізь зуби йшла,
Жила наперекір, та все ж — жила.

Світлих моментів було — так, небагато,
Та кожен — наче іскра біля хати.
А темних — більше. Ціла ріка.
Та я пливла. Цупка. І нелегка.

І от тепер — вікно, тютюновий дим,
У погляді — спокій. Вже не як колись.
Я жива. Почуй це, тиша…
Я вижила. Я — ціла. І — одна.
Маєрріна

Бог мій Ти є,
Як люблю Тебе,
Життя і дихання даєш нам,
Любов’ю наповнюєш серця.

Віримо в Тобі,
Що забереш к Собі.
Ми радіймо,
Що ми діти Твої.

Земля і небо радіють,
Всюди наповнюється Слава Твоя.
Радій людина, випробування добігають кінця.

Господь Бог переміг світ і Диявола.
Він створив царство тут на Землі.
Хвала Всемогутному Богу.
Алілуя, Алілуя, Алілуя!

Денис Третяк 31.05.2025

Денис

Краса — не в дзеркалах, а в світлі очей,
У щирім слові, в тиші без речей.
Вона живе у погляді весни,
Де квітне день із ніжності й ясни.

Краса — в траві, що хилиться до ніг,
У сріблі рос, у співі диких птах.
Вона — в дитячім сміхові без зла,
У тому, як спливає тінь з тепла.

Вона — у зморшках, чесних, мов вогонь,
У тій душі, що не шукає трон.
У простоті, в любові без прикрас —
Краса жива. Вона — між нас і в нас.

Маєрріна

Все міняється і рухається вперед.
Дощик іде і сонце світить.
Тільки Богу хвалу даємо.
Час плине швидко.

Дякуємо Творцю за все.
Любов і радість дарує нам,
Двері в Царство Своє відчиняє.
Всіх запрошує на весільну трапезу.

А гучно звучать Його слова.
Настав суд Його на Землі.
Люди схилили голови вниз,
Совість і характер обличає,

Вони не пізнали Його,
Як радісно зараз,
Що істуну відкриває нам,
Пийте живу воду.

Життя і праця в радості пожнемо вічні блага.
Він всіх хоче спасти,
Тільки переможцями стануть мало людей.
Дерзай людино і кайся в своїх гріхах.

Проси допомоги в пізнанні істини,
Він рядом і стукає при дверях,
Відчини серце своє.
Царь граде і зусрічайте,

Співайте хвалу Всемогутньому Богу.
Він є надія і опора нам.
Алілуя, Алілуя, Алілуя!

Денис Третяк 31.05.2025
Денис

Гарний день сьогодні,
Що то в душі проснулась.
Молитва в слова перетворилися.
Любов і хвалу воздамо Тобі.

Все поспішаємо на весільну трапезу.
Швидко встигнути, нас чекають.
Сам Господар зустрічає гостей.
Радісні обійми Він відкрив.

Як довго йшли ми сюда.
Стежиною хвилястою і крутою.
Через шумні річки і валуни.
Дякуємо Батькому за допомогу.

Закінчився шлях.
Двері сада відчинилися,
Багато пахощів квітів.
Тут зараз, пташки співають.

І звірі бігають навколо нас,
Як тут радісно і тепло.
Любов Божа тут управляє.
Ангели пісні хвали співають.

Щиро дякуємо вам небесні жителі,
За чудові піснеспіви.
Хвала Богу за чудові зустрічі.
Алілуя, Алілуя, Алілуя!

Денис Третяк 31.05.2025

Денис

Нехай твоє серце у спокої буде
І знай, що тебе я повік не забуду!
Бо губи кохані і очі кохані
До скону залишаться милі й жадані.
Ірина

Любов…. Кому вона потрібна,
Коли приносить сум і плач?
Вона мізерна й непотрібна,
Вона-невидимий палач.
Життя в розруху перетворить,
Людину в жабу оберне,
Чому вона такеє творить
І робить нам життя сумне?
Чому не можна жить без неї,
Не відчувать і не кохать?
Лише мізерного отвіту
Я зараз прошу мені дать.
Ірина

Скажи мені де сонечко встає?
Скажи мені де зорі затихають?
Скажи мені кохання ти моє?
Чи, може, ти також цього незнаєш?
Скажи мені і одзовись на крик.
Це кличу я тебе посеред ночі.
Скажи мені, врятуєш ти мене?
Чи так залишиш під покровом ночі?
А я й не проти! Лиш скажу тобі,
Що ніч- це зрада, темінь і надія,
Що бережу давно в своїй душі
Свою любов. Найвища то є мрія.
Твоя душа, немов та ніч безкрила,
Що відбирає серце німоти.
Та ніч і нас з тобою вдвох накрила
Своїм убогим святом темноти.
Скажи мені, чи бережеш у серці
Свою любов, свій дивний талісман?
Скажи мені свої слова гарячі з перцем
І обпечи набір моїх гарячих ран.

Ірина

Знову йде дощ, й тебе поруч немає,
А моє серце тебе ніжно кохає.
Чом я сумую за твоїми очима?
Знаю! Бо любов моя щира й незрима.
Я зараз плачу і згадую тебе,
Плаче і небо, а може так треба?
Сумно на серці й печаль пролягла.
Знаєш, мій милий, а я ще жива.
Я лиш живу і думкою марю,
Що лиш тебе я так вірно кохаю.
Де ти, коханий, прошу одзовись,
І разом підемо в космічную вись.
Ірина

Ніколи не повірю більш тобі,
Твоїм очам, твоїм лукавим фразам.
Я згадую все те немов у сні
І знаю, що не будем разом.
Я дякую за те, що ти казав,
За сльохи, сміх і смуток, і надію.
Я дякую тобі, що ти давав
Для мене головне-найвищу мрію.
Я вірила, що я тебе люблю,
Що будемо разом з тобою завжди.
Але тобі, мабуть, це всеодно
І, думаю, що незгадаєш завтра.
Чому тепер життя таке сумне?
І барв рожевих не лишилось в світі.
Я дякую за те, що промайне
Брехні букет
З твоїх лукавих квітів.
Ірина