Проміння лагідно торкнулося лице,

Мій Боже, дякую тобі за це!

В руках парує ароматна кава…

Світанок…майорить заграва…

Дочка сховала носик в покривало,

Втомилась від вечірньої забави.

Я поцілую ніжно її в скроню:

“Пора вставати, прокидайся, доню!”

Мартин збиває знов із ніг,

До корму черговий забіг.

Птахів захоплива юрба –

Вже на балконі, ждуть зерна…

Такі прості та звичні речі…

Спокійно моє серце б’ється.

Цей новий день, дрібні турботи…

Я поспішаю на роботу…

Промінням вранішнє тепло,

В гармонії моє єство…

Я посміхнуся в Небеса:

“Спасибі, Боже, що жива!”

Все освітилось, ніч особлива!

Іскрять зірки небесні.

Ангели Божі віщають диво –

Сьогодні ніч чудесна!

СИН народився у Вифлеємі:

Від ГОСПОДА СПАСИТЕЛЬ!

Тепер у кожного, хто несе Світло –

Є рятівник і покровитель!

Гріх пропадає, вся тьма щезає,

ХРИСТОС у славі вічній!

Тепер душа смерті не знає,

Бо з людством ВІН довічно!

МАРІЯ ДІВА дитя ховає, від Ірода тікає,

Не може зло торкнутись СИНА,

Бо ГОСПОДА дитина!

Землі Єгипту їх прихистили,

Ангели Світла крильми закрили!

Ніхто не знищить, не змінить долю!

Бо сам ТВОРЕЦЬ віщує

волю!

ІСУС ХРИСТОС! ТИ НАШ УЧИТЕЛЬ!

НАВІКИ СЛАВА! ТИ НАШ СПАСИТЕЛЬ!

Мій друже, я завжди з тобою!

Хоча не бачиш ти мене.

Я подарую райдугу з грозою…

Зігрію сонцем – усе зло мине!

Я обійму вітрами надшвидкими…

Полетимо далеко…земна вісь…

Я Всесвіт – разом будемо щасливі,

Я огорну тебе любов’ю скрізь!

Куди б ти не ступив – зустрінеш друга,

Підказку Світу я скажу тобі…

Печаль мине, покине сіра туга,

Довірся,- будем разом йти!

І сніг, і дощ, і вітру урагани –

Помічники мої, дивися на Зорю!

Я прошепчу,- вони омиють рани…

Повір мені – і я допоможу!

О, ні! Не одинокий ти на Світі!

Є вірні Ангели – шляхів провідники.

Безкраї надихають гори й ріки…

Знайду тебе, допоможу тобі!

Темна ніч завітала до хати,

У долині сріблясті сніги…

Виглядає дитя своє мати:

“Синку мій, тільки ти не засни!”

Йойкіт серця промчався крізь вітер,

І пробив, наче меч ураган!

Через поле несе місяць січень –

Її поклик, рятунок від ран!

Він відчує, не буде дрімати,

Клич летить через гори, ліси…

Десь далеко не спить його мати

І так дують вселенські вітри…

Вона довго на образ дивилась…

Все шептала молитви слова…

І самі Небеса відчинились,

Щоби доля у сина була!

Темна ніч і сріблястий січень…

Подивився на зорі солдат.

На душі так спокійно, як квітень,

Щит і захист – Небесний гарант!

Ці милі ранки солов’їні…

Вже просинаються ліси…

Люблю природу України:

Її поля, її гаї…

Ця неповторна нотка шарму…

Вона прадавня, від дідів.

В часи безжалісного шторму –

Зцілює душу від вогнів.

Пшенична тиша колоситься

По всіх околицях її…

Злітає впевнено, як птиця…

Душа Вкраїни по Землі…

Усі світила піднебесні –

Осяюють її добро…

Нехай душа її воскресне!

Настане час – розтане зло!..

Як дивно…

Відкрилось радісне прозріння…

Як по-вселенському велінню:

Космічний імпульс – жити час!

Як бути!?

Себе почути, зле забути,

Відкинути сумні спокути,

Не відставати, все на раз!

Ти вільний…

Свободи крила…ти всесильний!

Несамовито-божевільний!

Бо ти відчуєш – маєш шанс!

Що треба?

Над головою світле небо,

Вся наполегливість від себе.

І буде фарт, іще не раз!

І Божа,

Вселенська Сила допоможе!

Ніхто й ніщо не переможе,

Бо віра в диво є у нас!

Десь за лісом вже зірка палає,

День минає…

Спокій тихо мандрує з вітрами,

За полями…

Ледве чути здаля залізницю

І дзвіницю…

Тсс…не плач, засинай дитинча:

Час…пора…

Пригорнися до мами в обійми,

Рости сильний!

Хай Господь у житті збереже!

Проведе…

Тільки зараз не плач, ти поспи,

Підрости…

Невідомість попереду жде,

Все мине…

Місяць з хмар у вікно заглядає,

Час свій знає…

Мати горне дитя до грудей,

Світ очей…

Кращу долю так молить, ридає,

І благає…

Її віра усе переможе!

Допоможе…

Зі снігом дощ, такий прогноз погоди.

Пориви вітру, шквали, ураган …

Сховались люди у плащі –  негода,

Сльози Небес, понаднормовий план…

Жбурляє опади вселенське царство,

Все мряка поливає навкруги…

Але з-за хмар світліє, буде ясно!

Туманна сирість…та, Весна в душі!

Спішать авто, шосе полите рясно,

Промоклі вулиці…прощається Зима!

Все буде, як завжди,- настане вчасно,

Немає збою і вже мчить Весна!

Прогноз примхливий: вітер, сніг і мряка…

Та головна погода на душі!

Усе минає, хоч бувало всяке…

Наше життя…пройдуть негоди всі!..

Цей нинішній день настав літній…

В яскравих нарядах все квітне…

Прокинулась я ще під рання,

Дарую у Всесвіт вітання!

Я хочу бажання здійснити,

Я дякую Богу за квіти…

За те, що я тут і що мрію…

За те, що ВІН дав мені крила!

Що я дочекалася літа…

Що ситі й одягнені діти…

Що бачу цей Світ у красі!

Вклонюся, ТВОРЦЮ, до землі!

Людина все може змінити,

Підступність вражин перебити!

Бо Віра всесильне мистецтво!

Усе, що нас мучить минеться!

Нещастя, всі сльози, страждання…

Усе перемелеться зрання.

Піде в забуття, як омана,

Загояться в душах всі рани!

Суворі ми маємо дні,

Та ми на Землі – ми живі!

Щаслива мить – коли нема чим дихать!

Навколо ейфорія від життя…

Народження дитини – вічна втіха,

Не просто так пройде твоє буття…

Є щастя у великих злетах,

Коли бар’єри подолав…

Поставив ціль, промчав тенета

І присмак мрії скуштував…

Коли читаєш лист кохання…

По тілу дробу холодок…

Миттєвості Весни в чеканні…

Любові-щастя, наче шовк…

Шепоче вітер в Піднебессі…

Сніжить зима…опалий лист…

Душа моя – вона на злеті,

Бо чудеса Господні скрізь!

Спинися, роззирнись довкола –

Кругом всміхається краса…

Людське життя іде по колу…

Всім щастя буде без кінця!