Любов її до тебе десь сховалась:
За барикадами, в окопі, в тайнику...
Складними лабіринтами промчалась...
Змітала всі останки на шляху.
Тепер її не може вона чути,
Дістати з дальніх тайників душі…
Вона боїться біль гіркий відчути,
Там їй безпечно, десь...на самоті…
Тепер ти мусиш стежку простелити,
Пелюстками з троянд прокласти шлях!
Вітрами грозовими Світ пробити -
Аби хоч раз відчути її смак…
І несмілива іскорка любові
Тендітним змахом вітру прилетить…
І витягне з душі оскому,
І цілий Мир в пожежі загорить!..