Скажи,
абрикосо
весною
блаженна,
Навіщо зарано
пустила
на світ
Квіток
ніжно -
білу
хмару
силенну
Зазимків чекати
меж голости віт?
У балці
задихають
смертю
морози -
Безшумно
з гілок облетить
білий дим.
Закрапають
з віток
самотності
сльози
світанком прийдешнім
ні з ким
і
ні з чим...
Квітчатим галуззям
красуня гойдає.
Відвіт розуміє
дивацтво моє:
"Сю
мудрість
тримає,
хто
квітня не знає."
Дивлюсь:
ось для мене
весна настає.