У темряві світу, де хаос панує,
Де вітер сумнівів у душу віє,
Єдина річ, що твердо триває,
Це наші думки – наша стихія.

Ми не владні над бурями часу,
Не спинимо хвилі чи грім уночі,
Але серед бурі, в годину негоди,
Контроль над думками – це наш ключ.

Світ може ламати, світ може зрадить,
Руйнувати мости і палити мрії,
Але лиш нам визначати межі,
Де страхи стираються в зоряні шляхи.

Якщо ми візьмемо думки у долоні,
Як глину, що форму дає майстер,
То зможемо з попелу й болю створити
Нове майбутнє – яскраве, незгасне.

Не ланцюги нас тримають у клітці,
Не темрява ззовні гасить вогонь,
А тільки ми – володарі розуму,
Будуємо рай або власний полон.

Тож пам’ятай: у вирі подій,
Де світ нестабільний і змінний, як вітер,
Єдине, що в тебе завжди під контролем, –
Це думка твоя. Ти її володар і лідер.

Успіх—це шлях, не просто мить,
Це кожен крок, що треба пройти.
Безліч дій, що лягають в ряди,
Без зупинок, без права спинить.

Вперед, крізь сумніви, біль і страх,
У правильний бік, без зайвих розваг.
Бо доля шанує не тих, хто чека,
А тих, хто без втоми іде до мети.

Терпіння і праця—це золото днів,
Вогонь у серці — це справжній мотив.
Не завтра, не потім, а тут і тепер,
Йди, поки мрія твоя ще не вмер.

Кожен світанок — це шанс, це сигнал,
Що знову настав для злету фінал.
Та фініш — ілюзія, кличе лиш мить,
А шлях твій триває, допоки горить.

Краще зламаним стати в жорстокій борні,
Ніж безславно згасати в страху і тіні.
Краще вгору злетіти, хай навіть в вогні,
Ніж тікати й молити про милість у тліні.

Хай мечі розсікають, хай вітер реве,
Хай упав, але чесним лишився навіки.
Бо хто зрадив себе – той ніколи не жив,
Він лиш привид безсилий у темному віці.

Я не стану шукати порятунок в пітьмі,
Коли ворог без честі ступає на землю.
Краще впасти з мечем, із вогнем у грудях,
Ніж втікати й втопитися в соромі темнім.