Так дивно пахне зима.
А, ви, відчуваєте її аромат?
Аромат із морозу і водночас тепла.
Аромат мандаринів у вазі.
Аромат дива, прихований в
Кожній сніжинці, що спускається
З неба вальсом до нас.
Так дивно пахне зима.
І обійми в неї тепліші.
І кава смачніша.
І поцілунки рідніші.
І все навкруги твоє око чарує.
Білою ковдрою вкрита земля.
Ніби аркуш паперу,
Для нового твору.
Так дивно пахне зима…

А що далі?…
А, далі осінні дощі,
мов сльози з небес омивають тебе.
А в лісі грибочки, як осінні квіточки.
На деревах листочки, як сонечко сяють
На згадку про літне тепло.
Від тріскоту дров у печі,
будинок вдягається в осіннє тепло.
І ковдрою огортаєш свою душу.
Аромат осіннього дня пахне за вікном.

Спогади то є життя.
Для драми відкриття і закриття.
Спогади то є злиття минулого,
теперішнього і майбутнього.
Життя – інколи й розбиття, побиття,
викриття, кровопролиття.
Та тільки з часом, відліком годин,
століть, епохи.
Життя із розбиття, в чарівну квітку –
Розквітає.
З часом з напівжиття переростає в
Відкриття, пережиття, саморозкриття.
І ось тоді й починаються реалії життя.
Ти вдихаєш аромат його на
Повні груди.
І кожна квітка, хмаринка, пташки спів –
Стає кораблем.
За штурвалом якого стоїш ти!
З досвідом життя.
Шиттям якого нитки обираєш ти.
І візерунки у нас у кожного свої.
Інколи потрібно сповільнити рух,
щоб милуватися життям…

Так пахне аромат
Твоєї насолоди.
І манить до зустрічі мене.
Твої обійми пахнуть надією –
В майбутнє.
І відчуття безпеки –
В завтрашньому дню.
Тебе чекала я так довго і
Вірила у нашу зустріч до кінця.

Дай мені цілющої води
з твоїх рук напитися.
Дай мені вгамувати спрагу,
до подиху твого.
Дай мені слухати твій шепіт,
від якого мурахи по тілу.
Дай мені до тебе торкнутися,
відчути поруч тебе.
Дай мені вдихнути,
аромат тіла твого.
Дай поцілунком твоїм насолодитись,
нехай жадібний буде він.
Дай відчуття безпеки,
в обіймах твоїх.
Я хочу тебе ,хоч і на мить,
ну і нехай…
Ти просто дай ,цілющої води,
з твоїх рук напитися.

Куплю квитка додому я.
І заблукаю в рідних я степах.
Босоніж по галявині зеленій
я пройдусь.
І мило сонцю посміхнусь.
Десь там в гаї соловей защебече,
десь жаби там заквакають в болоті.
До рідної хатини я прийду,
тихенько на лавочці посиджу.
І відчую аромат батьківської хатини.
Почую рідні голоси і відчую
аромат, що завжди пахне пирогами.