Водоспад незрівнянно красивий,
Мов живий, він спадає згори.
Шелестить у обіймах грайливих,
Обіймаючи скелі й вітри.

Розпиляється вода на краплинки,
Туманом лягає до ніг.
А промінням Сонця в долинці
Розгортає веселковий світ.

Фантастичні барви іскряться,
Мов казкова небесна ріка.
В серці лишаються щастя і радість –
Чарівна ця мить на віка!
Срібні бризки танцюють у променях,
Розсипаючи світлом блакить.
Вітер лагідно грає зі спогадами,
Що у серці лишились горіть.

Кожна крапля – немов діамантова,
У долонях природи тремтить.
І веселка, чарівна й загадкова,
Над водою у небо злітає, блищить.

Мов жива, вона ніжно всміхається,
Обіймаючи світ кольорами.
І здається, що мрії збуваються,
У цю мить між землею й богами.