Всі носять ножі, ніби сила в них є,
Але я їх не люблю, не потримаю в руці.
Зброя страшна, що січе, що розриває,
Але я не боюсь, я себе знаю.

Вони ховають леза в тінях своїх,
Та я маю іншу зброю — серце своє.
Сила не в сталевих клинках, що блищать,
А в тому, щоб стояти, коли всі падають в страх.

Ножі — це вибір слабких, щоб захищатись,
А я не боюся, бо знаю, як битися.
У мене є все, що потрібно для бою —
Руки, розум, воля, я йду за своїм шляхом!

Мене не лякає ані сталі звук,
Я бачу правду, коли всі шукають крок.
Бо справжня сила не в зброї смертельній,
А в тому, щоб встояти, коли світ кричить на тебе.

Тому я не носю ножі, не шукаю їх у темряві,
Моя зброя — це я сам, мій дух, моя правда.
Страшні ці ножі, але не для мене,
Я справжній воїн — і мені не потрібна зброя!