Можливо щось не те роблю...
І таємниця суть закрила,
Я вірю, що колись знайду,
Розправлю за спиною крила!

Не стану озиратись, ні!
Вперед дивлюсь страхам у вічі,
Сова гукає у саду,
Роки мої крізь вітер кличе...
Чи то міраж блищить десь там…
Чи то фантазія, як фара...
Та не важливо, мій талан,
Що я у розпачі не впала!
І вже на білому коні
Несусь у золоті колосся...
Попереду щасливі дні,
Вітри роздмухують волосся…
Аж холодок пробіг в душі,
Від торжества прозріння,
Багато років у Землі,
А я її творіння!