До воріт підходжу тихенько,
Беру в руки грудочку землі.
Бабусина хата-серденько,
Що перестало битися в селі.
Боюся ступити на стежку:
А раптом хата не простить.
Будяки одягли двір у сережки,
Вона ж притихла, наче спить.
Спокою її не потривожу
По щоці сльоза сповзла,
Пригорнуся до старої огорожі,
Оглянусь-вже нема пів села.
Сльози в кулак сховаю скупеньку,
Візьму на пам'ять грудочку землі.
Бабусина хата-серденько,
Що перестало битися в селі.