Перегорну сторінку дня,
Ми дочекались літа!
Птахів захоплива юрба…
Так пахнуть ароматні квіти…
А червень впевнено веде
Свою політику погоди.
Вже були спека і дощі,
Та буревій - митець негоди.
Природа в зелені творить
Свої дива незвичні...

Я заплету вінок із квіт,
Жовтеньких сонечок привітних.
Пройдуся лісом, де дуби…
Почую мудрість від Друїдів.
Я наберуся звідти сил,
Щоб здійснювати мрії!
А вітер дує у лице...
Роздмухує волосся…
Збираю я роки життя -
На ниві, як колосся.
*****
Вже липень двері зачиняє...
Роса ранкова пропадає…
У двері місяць серпень б'є,
Жнива в покоси покладе.
Світанком дощ закапотів,
Шалену спеку він прибив.
Посипались з дерев всі фрукти...
Зібралась дітвора до гурту.
Свіжістю пахне новий день,
Зашелестів у парку клен...
Волога з неба поливає,
Зелене листя оживає.
Щебет пташиний…світло, чисто…
Дарунок літа, як намисто.
Цей новий день!
Ранкове місто…

*****
Найзагадковіше сплетіння із зірок...
Туманність Оріона, наче шок!
Притягує все погляди людські...
Таємні, нерозгадані мири...
Дивним світінням всі зірки блищать...
Фокус тримають, вічно мерехтять…
Я задивлюся на найбільшу з них,
Бажання забажаю, як впаде до ніг.
Червона зірка, Оріон, завжди світи!
Рубіна промінь до сердець неси...
Своїм потужним випроміненням -
Навій надію всім на зцілення…
А хто закоханий - повір'я є,
Якщо з сузір'я зірка упаде,
Нехай зіллються в поцілунку: він, вона…
Навіки разом буде пара та!..