Мій син собі не уявляє,
Що можна жити разом,
Що батько поряд може бути,
І кожен день з ним грати.

Не знає взагалі, що дім його
Не там, де він живе,
Інакше має бути все,
Не так, як воно йде.

Його ховаю від війни
На заході країни,
Там, де дорослий лише чує
Війну на Батьківщині.

Як кілька днів побуду з ним -
Емоціями вибухає.
І після цього з сна кричить:
«Мама, хочу до тата!»

Син пів життя в війні провів,
Він іншого не знає.
Мене він знає по приїздам,
Що рідні - відчуває.

Я у тилу, живу на сході,
Можу до нього приїзджати.
А як страждають малюки
УкАїнських солдатів?!.

А малюки, що за кордоном,
Що місяці без батька.
Як навпіл рвуть вони серця? -
«Мамо, хочу до тата!..»

І ширяться країною
В мирі прості слова,
І очі жорсткі покриває
По-зрадницьки сльоза.

І батьки роблять все, що можуть,
Війну щоб подолати,
Щоби спокійно разом жили
Малечі, мами й тати…

10-12-2022