Можна я сьогодні буду відвертою?
Чесно? Я боюсь щоразу тривоги.
Здається тоді двадцять четвертого,
В лютому, не стало Бога.
Одні лишились під небесним куполом
І у всьому Всесвіті, ніби нікого нема,
Тягнуться в небо очі Маріуполя,
Ридає Буча знищена дотла
Візьму в руки смартфона,
Богу на Вайбер повідомлення скину:
"Сто ночей простою біля ікони,
Ти лиш врятуй Батьківщину"...