У сірих вулицях, де життя тліє,
Блукає безпритульна кішка світом,
Шукає вогонь, щоб серце зігріти,
Світло надії, щоб від зими врятувати.

То вона плавно крокує вперед,
У зіницях її туга і біль.
Така вона, самотня і бідна,
Серце просить тепла і добра.

Закрите вікно, холодний поріг,
Навіть птахи не вітають її,
А вітер грає з лапами вигін,
І ніч сміється над безмежжям.

Але вона не здаватиметься,
Бо серце в кожній кішці мається,
І хоч світ дарма, як камінь холодний,
Любов її вогнем розпалить.

Тож лізь, безталанна, на вікна відчинені,
Де доброта і тепло чекають.
І знайдеш ти в світлі нове життя,
Безпритульна кішка , скоро повернешся у домашнє буття.