На берег сутінки спустились,
В верби похилені, густі,
У гострий камінь хвилі бились,
Та лише боляче мені.

І за минуле, за майбутнє,
І за теперішнє болить,
За все загублене й присутнє,
Біль не стихає ні на мить.

Хвилі жене ріка, кидає,
Час непоміченим летить,
А ніч вже росами ступає,
Страх поза спиною стоїть.

У темних хвилях біль покину
Та до воріт, повз верб, піду,
У тайни ночі, в сни порину,
В них біля річки посиджу.

18.06.2024.