Блукає й знає

Всесвітом блукає
І знає, знає, знає

Всюди двері замикає
Незабаром пропадає

Де вона?
Ніхто не знає

Пам’ять так її вбиває
Почуття
Яких немає

Одна всесвітом блукає
І знає, знає, знає

Коли лід в потоці грає
Хто наступить – покарає

Набуття, здобутки права
Неможлива є уява

Блукає
Знає, знає, знає

В самоті, мабуть, страждає

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Пори року НЕ БІЛІЄ ЗИМА

НЕ БІЛІЄ ЗИМА

Котрий день іде дощ, накрапає,
Хмурним небом
над садом висить,
Пропав сніг, і сліда вже немає,
Не біліє зима, не блистить.

Потемніла земля, сад спустілий,
Змокле листя поміж трави…
Уже сниться
зимовий день, білий,
Й безголосі у ньому пташки.

Подих вітру там не спіймати,
Й прохолоди не чути у снах…
Дощ продовжує накрапати,
Сум — блукати
в спустілих садах.

11.12.2024.
Ганна Зубко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська