Коли серце твоє оточила пітьма
Кожен подих здається важким,
Ти згадай, що яким би тяжким не був шлях
Ти Господня донька або син.

Ти в моменти такі доторкнись до Творця,
Хоч в молитвах прохання кричи.
Та допоки до Господа прагне душа –
Ти Господня донька або син.

І нехай будеш падати сотні разів
Та ти зможеш дійти до мети,
Бо з тобою Господь до скінчення віків,
Ти Господня донька або син!

Знищити, спалити,спопелити
Вирвати і стерти із землі.
Як змогли ви люди подуріти?
Думають так ангели сумні.
Де поділи совість і відвагу?
Заховали крихточки добра,
Втратили до доброго повагу,
Сила зла скувати їх змогла.
В церкві на коліна припадали
І просили грошей, влади,слави.
Ви хотіли Бога обманути?
Щодо тримайте,так тому і бути.
Не врятує вас молитви сила,
Суть бо ваш добре зрозуміла,
І покута ваша не спасаєта Бог добрий він усе прощає.
Схаменутись може стати пізно,
Коли стукають косою в двері.
Прокидайтесь люди, не для того
Вас водили сорок літ в пустелі.

• Твір:

  В віра в Бога в голові пропадає
  Спитаєте чому?
  А х*й його знає..

  Я Справді вірив з дитинства
  В всевишнього Бога
  Але коли війна, з ноги, влетіла у рідні дома
  Сумніви прийшли, та думаю це не дарма.

  Чому помирає мирне населення
  Якщо Бог казав не вбивати!
  Чому страждають новонароджені діти
  Якщо Бог казав - добро дарувати!

  Чому в християнина батько
  На війні помирає..
  А в атеїста рідний тато - Крузачка на 4.4 купляє

  Чому те цунамі..
  Людей без рідні залишає?
  Чому.. землетруси
  Доми забирає?

  Зараз добре задумайтесь
  І в мене питання одне
  За що так жорстоко?
  Можна й полегше тепер..

• Твір:

  Міста моєї України... Розтрощені...
  Щодня про біль їх віршами кричу.
  Прощала всіх я у Неділю Прощену...
  Тепер же, здається, не усіх прощу...
  Пронизує серце сирена, як ніж
  І укритті я години рахую.
  Скажіть, а у звірства існує рубіж?
  Рашистам тільки смерть пасує.
  Моя країна кров'ю солдат зрошена,
  Хтось молиться - плаче, я ж до Бога кричу:
  "Прости Боже, що в неділю цю Прощену
  Я ніколи-ніколи уже не прощу..."

• Твір:

  Доволі сумно що ось так вчиняють..
  Я їй подарки пару раз дарив, а вона - : "Ти ж не любив..."
  Справді.. Я НЕ ЛЮБИВ, А ЛИШ КОХАВ! і кожен день в ночі страждав!
  Я мріяв разом нас побачити десь там.. Але лиш в снах здійснилось так.

  У снах я бачив нас щасливим, у снах я бачив лиш мотиви.. Але це сни, і я ранимий..
  Хотів насправді разом в ТУР рванути.. По вечірньому Парижу, це було б так дивовижно..
  Але.. ти вибрала його... Я не жалію вибора твого..
  Насправді згадую це всьо, та плачу і ридаю, мовби дихання звело..

  Я молитвами просив у Бога, щоб рванути до Кривого Рога..
  Але ти любиш лиш його, люби.. кохай.. но пам'ятай
  Зробити боляче не хтів, та квіти я б тобі дарив.. Але ти цього не хотів..
  Ну і не хочи.. Нехай він зробить все для тебе, а потім виникнуть дилеми..

  Йой, а навіщо ти так робиш..? а голову за що морочиш?..
  Якісь надії знов даєш? аж бридко іноді стає..
  Дивитися на тебе після цього всього.. знову інколи кріпово..
  Тому зав'язуй знову з цим, але пам'ятай, я лиш любив..

• Твір:

  Можна я сьогодні буду відвертою?
  Чесно? Я боюсь щоразу тривоги.
  Здається тоді двадцять четвертого,
  В лютому, не стало Бога.
  Одні лишились під небесним куполом
  І у всьому Всесвіті, ніби нікого нема,
  Тягнуться в небо очі Маріуполя,
  Ридає Буча знищена дотла
  Візьму в руки смартфона,
  Богу на Вайбер повідомлення скину:
  "Сто ночей простою біля ікони,
  Ти лиш врятуй Батьківщину"...

• Твір:

  Ні,я не вірю в Бога,
  Ну а навіщо? Де ж та допомога.
  Не вірю в демонів чи ангелів я зовсім,
  Та навіть реінкарнація це промах..
  Чи вірю я хоч в щось? Що за питання,
  Життя і смерть,де починається останнє?
  Ні,я не вірю в Бога.
  Вірю тільки в себе. Бо допомога лиш одна для тебе.
  Якщо не вірю я ні в що ,так легше,
  Хоча питань таки не наберешся..
  «Звідки цей світ,як бачу я й функціоную?»
  Це дивовижно,але звідки ж знати?
  Тому коли спитають мене знову,
  «Чи віриш в Бога?»
  Ні,не вірю в нього.