-
Очі Бога сумні...
Очі Бога сумні, споглядають на нас,
Він гірко плаче разом з нами,
Завжди, всюди і повсякчас,
У молитвах згадують його мами...Божі сльози, холодним дощем, падають з небес,
Печаль і сум наших поетів і поетес,
Чорні хмари густо вкривають небо,
Так хочеться, щоб було спокійно й те́пло.Хай не згасне в наших серцях ніколи:
Мудрість, Віра, Надія і Любов,
Хай квітнуть пахучі голубі матіоли,
Дзвінко співають солов'ї зелених дібров.11.03.2023. С.М. Онисенко
Позначка: Бог
Душа зимова тепла чекає.
-
Весна шепоче: "Я іду до тебе!"
А на душі: зима, сніги і лід…
Весна манить: "Ну, як же я без тебе?"
- Не можу підвестись від болю, горя й бід.Слізьми наповнилися пересохлі ріки,
Понесли в море смуток свій і жаль.
Ви будете прокляті, вороги, навіки,
Тому що принесли розруху і печаль.Весна надворі, а душа зимова тепла чекає,
Тепла чекає… З вирію птахів,
І свята хоче рідна мова, калинова,
І небо миру, а не ворожих літаків!Весна всміхнулась:"Я прийшла до тебе!"
І зійдуть із дощами залишки снігів.
Бог благословить всі душі, що пішли до неба.
А ворогів чекає Божий Суд і гнів…Чекають ниви рук міцних, як Бога!..
А матері синів з далекої дороги.
Та вернуться усі до рідного порога,
Почувши голос з неба, голос Перемоги!М. Грушак. 01.03.2023р.
Скоро наше сонце зійде і правда воскресне!
-
За вікнами - монотонно-буденна сірість.
На дні серця вмостилися тривожні думки.
Днів цих воєнних грізна суворість
Карбує в історії героїчні сторінки.Втомлює невизначеність, зимова похмурість.
Небо - тривожне й сумне аж за край.
То - сніги, то - дощі, то - ця прикра сирість,
А навколо - море ворожих зграй.Там - на передовій наші мужні солдати,
Мов ковалі в кузні, кують волю для нас.
Непроста доля змусила враз їх пізнати
Тяжке лихоліття війни без прикрас.Двохсоті й трьохсоті - в кожного перед очима.
Ті, що поруч в окопах - як близька рідня.
Косить бійців смерть - зрима й незрима.
Їм би ще жити та жити, якби не русня.Сини й доньки України в боях не здаються.
Йдуть вперед. Б'ють ту кляту вражину.
Жаль, вже додому не всі повернуться.
Безмірно сумною ціною виборюють Україну.Найтемніша ніч - та, що перед світанком.
Втримайтеся, рідненькі! Збережіть себе!
Війна вщент оповила отчу землю мороком...
Мало б світити сонечко й плисти небо голубе.Свідомість народу просівається через національне сито.
Відкидається непотріб - полова, зберігається зерно.
Наша нація поводиться сміливо й гордовито.
Млин війни перемеле все, відбере чисте борошно.Найжорстокіший ворог - перед кінчиною.
Несамовито вбиває. Краде. Палить. Нищить все.
Бог розправив добрі крила над Україною.
Наше сонце скоро зійде і правда воскресне!Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Єдність – це дар Божий!
-
Сьогодні Україна святкує свято,
День єднання! Єдність нашого народу,
Ми сильні і вправні, працюєм завзято,
Ми подолаємо ворога за нашу свободу!Де Єдність - там наша Перемога!
Вшануймо пам'ять загиблих Героїв,
Помолимося! Попросимо у Бога,
Щоб закінчилася війна і не було страшних боїв, отих побоїв...Тримаймося люди разом!
Як всі за одного, і один за всіх,
Ми поборемо оте стадо...
"Руських огидних бліх"...Єдність - це дар, що подарував нам Бог,
Він скріпить стіни нашої любові,
Не буде ніяких більше тривог,
Ми всі дружні і такі пречудові!..16.02.2023. С.М. Онисенко
Гомоніли прадавні ліси.
-
Гомоніли прадавні ліси,
Вели тиху, тужливу розмову.
Я вслухалася в їх голоси:
«Ні - війні! Ні- смертям! Та навіщо це знову?»Молоде покоління росте,
Свої віти підносить до неба,
Ще чуть- чуть все нове розцвіте-
Ну… Не треба вбивати!..Не треба!І столітні дуби сивочолі
Нахилялись до юних створінь,
Вони виросли в лісі, у лісі, на волі,
Пережили кілька поколінь.Хоч старезні, та міцно стояли,
Не корились потужним вітрам,
Юнь зелену на ноги підняли,
Щоб ввести у зелений свій храм.Де закони природи у силі,
Там де рівність, повага, любов,
Вороги там здоланні, безсилі,
Там не ллється невинная кров.Гомоніли прадавні ліси,
Вони бачили: біль, горе і муки,
Пережили важкії часи,
Щоби в щасті росли діти й внуки.І думки мої знають прадавні ліси,
Відчувають все те, що бажаю,
Вірю в те, що настануть прекрасні часи,
Не лиш вірю…Я знаю! Я знаю!Знаю й вірю, й молюся до Бога
І прадавні ліси помогають стояти,
Ще чуть - чуть і прийде Перемога
І одягне Вкраїна переможнії шати!Марія Грушак. 03.01.2023р
Залишилось серце в родовід
Задивилось серце в родовід
Мужнього і сильного народу.
З прадіда і діда славний рід,
Що віки воює за свободу.
Не хились, калино, на вітрах,
Повертайтесь, журавлі, додому,
Бо героям не відомий страх!
Їхній дух в боях не знає втоми!
Хай громами сипле буревій,
Поспішають хмари небо вкрити.
Вшитих серці змолених надій
Нам повік в душі не загасити.
Розцвітай калино вишиттям!
Дай же, Боже, миру Україні!
Дякую героям за життя!
За безхмарне небо ясно синє!
Юлія Посполіта Левченко
Вищий, Боже, долю.
Виший, Боже, долю ниткою міцною,
Хай не буде більше вузликів на ній.
Силою й завзяттям, волею стрімкою,
Щедро долі ниву радістю засій.
Хай пшеницю серця вороги не топчуть,
Хай вона зростає в мирі і теплі.
І у душах хвилі спокою хлюпочуть,
Без зітхань і болю на своїй землі.
Хай буяють мрії, воля цвітом квітне,
Вільним птахом лине у ласкаві сни.
Хай на Україні Божий мир розквітне!
Виший, Боже, долю і благослови!
Юлія Посполіта Левченко