Вже день пройшов і ніч пройде,
Наступить ранок в росах,
Травою ніжно сколихне,
В нім не пройдуся боса.

Так, як колись —
і сонцем, в дощ,
Болотом і росою,
В холод — охоплювала дрож,
Кидало в піт жарою.

Щоб знов босоніж по землі
Пройтись, дощем умитись,
Треба на день всього мені
В дитинство повернутись.

А ні на день, а ні на мить…
Слід пам’ять не стирає,
Десь ностальгією болить,
Десь тішить, надихає.

07.06.2024.

• Твір:

  Похмуро на серці, сум ятрить,
  Гірко так, по щоці сьоза біжить,
  Людські страждання та горе,
  Загиблих героїв повне море.

  Біль пронизує все тіло,
  Від поганих снів воно тремтіло,
  Не знаєш як допомогти,
  Від клятих ворогів застерегти...

  Кожну мить лиш молюся,
  До Бога, на небо дивлюся,
  Герої все летять-летять,
  Небесні зірочки мерехтять.

  Куди ж ви? Не покидайте нас!
  Поверніться! Вам же ще не час...
  Мами, кохані дружини,
  Плачуть в чорних хустинах...

  Слова́ та й го́ді, одні рядки,
  Лягають на папері мої думки,
  Ду́ші солдатів йдуть в небуття,
  Вже не повернути їхні життя...

  31.03.2023. С.М. Онисенко
  #поглядидуші