Втомили душу долі повороти
Забіги сходами життя то вверх то вниз.
І ми незграбно ідемо в польоти,
І розбиває ось об скелі наче бриз.
Втомилось тіло від людських кинджалів,
І поглядів, що в спину приліта.
От мати б нам броню собі зі сталі,
І жити довгії,спокійній літа.
Втомились ми від злоби і образи,
І натягнулись нерви як струна.
От скинув би весь світ оту заразу
В наступила б іншая весна.
Сидить у клітці віковій
Та пташка. Хочеться на волю їй,
І знає бідна, що на волі
Лиш море горя й море болю…
Сумує мила і співає
Свою мелодію душі,
На волю хоче, та не знає,
Чому скніє в німій тиші.
Хіба почує ці страждання
Отой, що в клітці зачинив?
Сумна мелодія звучання
Не передасть потрібних слів.
А птаха хоче проспівати
Свою історію правічну,
Про те, як довелось ставати
Їй непотрібною й скаліченою.
Про те, як її уникали,
Як зрадили та занедбали,
І про зневагу, й про знущання,
Й про всі свої поневіряння.
Той скаже, що її немає,
А інший просто уникає,
Оцей ненавидить й ганьбить,
А хтось за неї може вбить.
Та птаха мріє все про волю,
Дверцята відчиня поволі,
Чекає, бідна, що хтось, може,
Поспівчуває й допоможе…
Листопад, 2021
Надії зруйновано і віру поховано
Любов ледви груди здійма.
Утомлені й змучені і сильно розлючені,
До чого доводить війна.
Боролися криками,тікали і дихали
Мовчали й хотіли здатись.
Та волю не зломлено і страхи поховано
Ми знову уверх піднялись.
Лютуєм і б’ємося і знов вперед рвемось,
А зрадники точать ножі.
Та ми нездаємось, ми плачем й сміємось
Ми зможемо всім довести.
Десь у світі, у країнах,
Воля-віра кожного народу.
Вона дарить щире серце,
Вірну любов, світлу душу.
Мрія кожного українця,
Воля, як смілива душа.
Україна, країна дивовижна,
Мова мелодійна.
Така гарна і красива,
Вільна та нескорена.
Щира та безмежна,
Співає, як пташина.
Колись прийшов плачевний день,
Почали по всім стріляти.
Почали вбивати нас,
І настав той самий час.
Сильна та нестерпна біль,
Виділяється до сліз.
Але мужні та єдині,
Сильні і незламні.
Духом неперевершені,
Українці , рідні наші.
Йдуть ворога вбивати,
Нашу землю захищати.
Від царської імперії,
Яка збирається забрати волю нашу.
Яка знищує , як вогонь,
Яка знищує культуру.
Вільного народу,
Але ми сильні козаки.
І незламні мужні люди,
Боремся за землю.
За правду , за віру,
За любов , за довіру.
За душу , за наше серце,
За нашу українську волю .
Ну що ж продовжую,
Скільки болю тут було,
Був хлопчиком хорошим,
Слухняний був,
Слухав всіх,
Не вередував,
В церкву майже кожної неділі,
Но в один момент все змінилося різко,
Десь з четвертого класу а може й раніше,
Перестало крутитися все навколо навкруг Дмитра,
І хлопчик замикатися в собі почав,
Але згасла ще іскра до Знань,
Тут випадок до болю смішний,
Друг сказав дивись там в інтернетах,
Мальованих дівчаток так і сяк крутять вертять,
І все пропав хлопець попав він в веретено що зветься хіть,
На довго він попав в лапи цієй прокази,
Багато спробував із цього гнилого плоду,
Довга боротьба ще буде іти між ним та нею,
Довгий шлях зневіри але не кинутого знання,
Що щось більше є в глибині,
Ось перші спроби признання в коханні,
Але не змога сказати ані слова вживу про це,
Тому що замкнуте Сердце на багатьох замках,
Ще довго мучає спогад про це,
Але Життя продовжується у обох ,
І розмиє старі рани залишині у свідомості,
І вот натякнули з "іншої сторони",
Задишка посеред ночі,
Зранку діазног коклюш,
Натяк був прозорий,
Але не до кінця читаємий,
Скільки клятв було дано і скільки було їх зломлено,
Але тяга була присутня до Знань завжди ,
Але на там пошук вівся,
Про останні два роки та подальше буде згодом,
Ваш Васс.
08.12.23
В нашій країні війна вже майже два роки ,
Але знаете в мене таке відчуття що ми не вирішили за що іде війна,
В новинах постійно говорять що ми боронемо свою країну,
Введемо боротьбу за свою землю,
Але в цей ж момент вмирають люди,
Тисячами вмирають люди,
Так що з насправді треба боронити землю чи людей?,
Людей треба рятувати,
Ця війна це війна за життя,
За право Жити,
Війна кожного з нас за це право,
Земля врятується якщо врятовані будуть її діти,
Боріться і поборите,
Шукайте і знайдете.
01.12.23
В тривожний час простягаю Тобі руки, Україно!
Надійно обіймаю довірливим серцем й душею.
Тривожні реалії зійшлися в один потік воєдино.
Без Тебе моє життя - неможливе, поза межею.
Кожен оголений нерв страждає за Батьківщину,
Кожна щонайменша клітиночка чутливого тіла.
Радісно здіймаюсь з Тобою на високу вершину.
Різко падаю в глибоку прірву, коли Ти - безсила.
Ще ніколи так вірно й сильно я Тебе не любила,
Не хвилювалась за всіх, у розпачі такім не жила.
Надія і віра в завтрашній день ще так не жевріла.
Лихоліття... Відданість заструменіла, мов ожила.
Обладунки воїна Ти вдягнула сміливо, вимушено,
Хоч воліла би прожити з народом у мирі та злагоді.
Не Тобою спокійне й розмірене життя порушено.
Наш сусід — загарбник, агресор, злодій... Годі!
Невимовним болем ятряться Твої незагоєні рани.
На красивих просторах прижилися горе й жура.
Знищені села та міста, вибухи, ракети, нагани... -
Невластива для нашої доброї, мирної нації аура.
Я з острахом проживаю кожен день й кожну ніч.
Благаю Бога, щоб дарував нам переможний ранок.
Хто здатен захищати Тебе - “на нулі” пліч-о-пліч.
На нас чекає останній, але жорстокий поєдинок.
Відважно проходиш свої терни, героїчна Україно!
Подає надію волелюбна іскра в нескорених очах.
Помстись за той біль, що народу і землі заподіяно.
Достойно пройди історичний, визвольний шлях.
Ти славишся у світі силою волі народного духу.
Збройні Сили України знищують ненависні пути.
Відкидають в минуле жертовну та зловісну віху.
То кому ж, як не Тобі, у світовій спільноті бути?
Нехай благодатний вогонь цих Великодних свят
Зцілить всі Твої болючі рани, нескорена Україно!
Попереду — перемога. Суду не омине жоден кат.
Зернами любові, надії, добра буде землю засіяно.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.
Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.
Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.
Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.
В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.
Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.
Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.
Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Нічого страшнішого, ніж агресія і жорстока війна,
В сучасному суспільстві ще не придумав ніхто.
Яка в них - суть і логіка? В чому - людська істина?
В цій жахливій м'ясорубці може згинути будь-хто.
Хто люто вбиває мирних людей на їх рідній землі,
Навік буде проклятий ними до сьомого коліна.
"Вбивці" - ця чорна мітка закарбована на їх чолі.
Народна пам'ять - вічна, досконала й нетлінна.
Російсько-українська війна гірчить полинами...
Пахне несамовитим горем, розрухою й смертю.
росіяни, неначе гадюки, розповзлись поміж нами.
Стали смертельною отрутою, журбою, напастю.
Траурні церемонії в селах і містах... Чорні хустини...
Кращих із кращих синів і доньок втрачає Україна.
По зраненій землі нескінченно пливуть домовини.
Хай кане в провалля та "дружба" російська зміїна!
Збройні Сили України - воїни світла, честі, добра.
Їм не потрібно чужого. Боронять наше, рідне, своє.
Постать українського захисника - мужня, хоробра.
Любов до Батьківщини - найсвятіше, що в них є.
Зі столичного Майдану Незалежності лине біль.
Народ та армія - єдині в час воєнної смути, журби.
Клянуться захистити землю від зла та божевіль.
В Збройних Силах України служать вірні дочки, сини.
рашистам не зрозуміти українську ментальність.
Вшановуємо захисників живими та мертвими.
Стоїмо перед ними на колінах і це - реальність.
Солдати та їхнє керівництво в час війни є рівними.
Ви погляньте в очі генералу Валерію Залужному...
Прочитайте в них невимовний сум, тугу, вдячність.
Генеральської мудрості треба вчитися кожному.
Нам є на кого рівнятися! Так виглядає людяність.
Своїх загиблих московити в крематоріях спалюють.
Добивають на полі бою та дико самознищуються.
Аморальні люди. На очах світу себе знеславлюють.
Після смерті, поранень від своїх вояк відхрещуються.
Наша нація - добра, мудра і в мирний, і в воєнний час.
Промінь гідності, патріотизму іскриться в очах.
Вже ніколи і нізащо московитам не перемогти нас,
скільки б не пролилося сліз за Героями при свічах...
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
З весною Тебе, горда й незламна Україно!
З омріяною, переможною весною!
Затяжною війною цей час нам відміряно,
Народом, армією, силою небесною.
З поступом Твоїм грізним й сміливим!
З усвідомленням мирного життя на планеті!
З характером добрим й благочестивим!
Зі стремлінням до волі в достойному злеті!
Зі свіжим, надихаючим Тебе, ковтком повітря!
З безстрашною ходою, витримкою в грізнім бою!
Відчуваю, як Ти тягнешся до людства й світла.
Собою, як щит, захищаєш волю світу, свою і мою.
З весняними барвами Тебе в чутливому серці!
З припливом свіжих, ніким незборимих сил!
З швидкою перемогою та щастям, подібним веселці!
З потужною міцністю відважних, вільних крил!
З весною Тебе, волелюбний український народе!
Оскаженілий ворог конає в останніх конвульсіях.
Зійшло весняне сонце. Переможний час прийде.
Здійсниться все те, що було і є в наших мріях.
Ти вистоїш, нескорена Україно! Вірю... Знаю...
Ворог сконає в агонії свого ж власного зла.
Я, як і Ти, останнього переможного бою чекаю.
Ще розквітнеш, ріднесенька, як досі ніколи й не цвіла.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
