Життя...воно таке:
То обіймає, то карає…
Або турбується, як мама дитинча…

Пройдуть літа -
Тоді отримають всі
порцію буття.
І неможливо заховатися, втекти…
Бо треба рухатись вперед, іти…
Шукати долю, сенс життя…
І пронести достойно всі літа.
В самотності із думами ночей -
Буває так, що іскрами з очей…
Від болів вени розриває -
Несправедливість так вражає!
І виходу немає, бо тупик…
Та вмить яскраве сонце осліпить…
То Сила світла очі відкриває,
Обіймами вона нас огортає,
Дарує віру, теплоту, любов...
Оберігає і зцілює знов!
*****
Коли мрія яскраво засвітиться
І відкриється світла мета,
Мов гарячим полум'ям ввірветься,
Час натхнення прийшов, вже пора!
У захопленні жили розбурхує,
Відбиваючи в грудях ритм…
І вітрами на крила підхоплює,
І несе нас у дивний Світ…
Колоритними барвами світиться
І веселкою грає в очах…
Зорепадом, як імпульс увірветься,
Випроміненням, наче в снах…

*****
Прекрасні миті у житті...
Вони трапляються із нами,
Славетні звершення в меті,
Єднають нас в моменти слави...
По сплутаних стежках життя -
Ходити важко, треба вміти!
Вдихнути аромат буття,
Вперед і віддано служити!
Служити істині, меті:
У справедливості, натхненно.
Ти всі дороги віднайди,
Твоє життя благословенне!
І з гордо піднятим чолом,
Ти донесеш всю сутність правди!
У кожного вона своя,
Та істина єднає завжди!

*****
Великими очима бачить страх,
Він кожний раз при спомині лякає
І тільки Небо може чути нас,
Про усі сльози Господь знає!
Ми просимо полегшити свій біль,
Який тривожить душу, рве у муках...
Так точно ударяє в ціль:
Вискал образи та слова розлуки…
Важливо встояти та йти,
Коли ножа отримуємо в спину.
А десь високо, в далині...
Лелеки, ген за обрій линуть…
Вони не чують, що сльоза...
Не відчувають: розпач, біди…
Бо там високо - Небеса...
Летять птахи, як вітер вільні…
Ти можеш відірватись від землі:
Залиш свій розпач, страх, образи…
І вмить полегшення - лети!..
Краса землі, прекрасні фрази…
Знайдеш любов всього життя!
І від коханого знов ласка...
Пригорнеш до грудей дитя…
Прекрасні миті...земне щастя!
*****

А Всесвіт широко розкрив обійми
І подихом небесним обійняв...
До незрівнянної краси прозріння
Мене в безмежність загортав…
Круте піке по вертикалі
Над горизонтами Землі...
Небесні крила підіймали
І кликали зірки…
Безсмертним подихом, в останнє,
Зітхнули шумові вітри...
І прокричали у мовчанні -
Мої думки!..

*****
Вперед до мрії, живи в надії!
У пориванні до зірок…
У непохитності думок…
З любов'ю в серці до землі,
Твори всім щастя від душі…
Тримайся у важку хвилину,
Підтримай ти чиюсь родину…
Бо віра непохитна є,
Яка до світла проведе!
І без вагань, у ритмі часу -
Тримайся знову за удачу!
Ти не спіткнешся, не впадеш
І зло тебе не здожене!
Бо благородство є в душі,

Яке не пустить розпачів.
Ти в ореолі дні розкриєш,
За обрії лети, на крилах!..