Ти знаєш, а я щасливий, хоч весь світ руйнується,
Бо в серці моєму є те, що не зламати.
Не важливо, скільки бур на моєму шляху,
Я йду, і в мені світить світло, що не згасне.

Ти знаєш, а я щасливий, навіть коли темрява навколо,
Бо я знаходжу силу в тому, що не можу втратити.
Ти можеш бачити тільки мої болі й втрати,
Але я відчуваю в кожному кроці перемогу.

Ти знаєш, а я щасливий, хоч нічого не дається легко,
Бо в кожній миті є частина моєї боротьби.
Я не шукаю ідеалів, я шукаю правду в собі,
І це робить мене щасливим, навіть коли світ тліє.

Ти знаєш, а я щасливий, бо не втратив себе,
І навіть коли все рушиться, я тримаюсь.
В моєму серці — те, що не можна забрати,
І я щасливий, бо знаю, що живу на своїх умовах.

Всі носять ножі, ніби сила в них є,
Але я їх не люблю, не потримаю в руці.
Зброя страшна, що січе, що розриває,
Але я не боюсь, я себе знаю.

Вони ховають леза в тінях своїх,
Та я маю іншу зброю — серце своє.
Сила не в сталевих клинках, що блищать,
А в тому, щоб стояти, коли всі падають в страх.

Ножі — це вибір слабких, щоб захищатись,
А я не боюся, бо знаю, як битися.
У мене є все, що потрібно для бою —
Руки, розум, воля, я йду за своїм шляхом!

Мене не лякає ані сталі звук,
Я бачу правду, коли всі шукають крок.
Бо справжня сила не в зброї смертельній,
А в тому, щоб встояти, коли світ кричить на тебе.

Тому я не носю ножі, не шукаю їх у темряві,
Моя зброя — це я сам, мій дух, моя правда.
Страшні ці ножі, але не для мене,
Я справжній воїн — і мені не потрібна зброя!