У жилах наших – кров героїв,
У серці – спогад давніх літ.
Ми нація, що крізь облогу
Йде вільним кроком у світанковий світ.

Ми – голос предків, гук століть,
Що меч тримали міцно в жилах.
Де ворог йшов – там плинна мить
Лилася кров’ю на могилах.

Та не скорив нас темний час,
Не стер нас морок, не зламали.
Коли вогонь зайнявся в нас –
Ми з попелу, як фенікс, встали!

Ми вийшли в бій – не на колінах,
Не з острахом, а з вірним словом.
Наш дух міцніший за руїни,
За їхні танки, за їхнє “знову”.

І знов вітри свободи дують,
І прапор рветься в небеса!
Вони не знають, що воюють
З народом, що не згас, не згас!

Бо Україна – це сила,
Що не скувати в ланцюги.
І кожен воїн – наші крила,
І кожна мати – оберіг.

Ми виграєм, бо ми єдині,
Бо правда поруч із мечем.
Бо Україна не загине,
Бо в кожнім серці б’є вогнем!