Чому собі я знов брешу?
Чому себе я відмовляю?
Зізнатись просто що люблю?
Що я про тебе мрії маю?

Що дні і ночі – тільки ти,
Пануєш в снах, бажаних мною.
І навіть в подихах весни,
Цвіте та пахне все тобою.

Від мене правди не чекай,
Вже краще відчуття забути,
Ніж віднайти серед зізнань,
Що я з тобою хочу бути.

І сотні інших відчуттів
В собі сховаю десь у серці.
Нехай в моїй ти голові,
Та все залишиться секретом.

Чому собі я знов брешу?
Чому себе я відмовляю?
Зізнатись просто що люблю?
Що я про тебе мрії маю?

Що дні і ночі – тільки ти,
Пануєш в снах, бажаних мною.
І навіть в подихах весни,
Цвіте та пахне все тобою.

Від мене правди не чекай,
Вже краще відчуття забути,
Ніж віднайти серед зізнань,
Що я з тобою хочу бути.

І сотні інших відчуттів
В собі сховаю десь у серці.
Нехай в моїй ти голові,
Та все залишиться секретом.

• Твір:

  Ти полюбив мене ще в квітні,
  Десь близько років 2 тому..
  В любові клявся ти довічно,
  Та що мені ось ця любов?

  Сказати чесно.. не любила.
  Тебе,твій сміх і голос твій,
  Що ж.. та не мала крил я,
  Щоб полетіть на край землі.

  Тікати? Марно, пам'ять вічна,
  І не забудеш це в кінці.
  Що ж до любові..
  Так космічно,але я не любила,ні.
  Казала? Так,але ж не правду,
  Можливо це була й брехня..
  Мене любив ти, але марно,
  Тому,що не любила я..