Життя не раз зламає дурня,
Розтопче гордість, спалить шлях.
Його у темряву запхне,
Залишить сам-на-сам у страх.

Він буде битись, буде нити,
Клясти той світ, що б’є під дих.
Та кожен удар—не кінець, а мито
За розум, сильний, не сліпий.

Життя не вчить словами м’яко,
Воно кричить крізь біль і кров.
Тому, хто не навчився зразу,
Воно повторить знов і знов.

Та хто нарешті зрозуміє,
Що світ не винен, винен сам,
Той стане сильним і зуміє
Іти крізь бурі, попри хлам.

Бо дурня бити будуть довго,
А мудрий винесе урок.
Життя навчить — та не словами,
А через біль, удар і крок.