Пам'ятаєш цей момент з дитинства,
Коли сидів годинами та дивився на цвіт,
Пам'ятаєш ту легкість в такі прекрасні моменти,
Пам'ятаєш те відчуття коли злилося в один момент,
Коли є ти та тільки цей момент,
Ту тишу таку мовчазну, але й настільки ж голосну,
Ні не пам'ятаєш так згадай та побуть наодинці з цим,
В тебе стільки справ говориш, коли ж мені слухати,
Так всього одна така проста дія, але тисяча відмовок,
Дім, робота, сім'я, а хто сказав тобі що при чому не можна бути собою,
Можливо найбільш саме це потрібно тобі в ці важкі часи
Просто бути собою просто слухати тишу,
І нехай світ почекає.